Постанова ВГСУ від 13.06.2016 року у справі №909/119/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 909/119/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2015та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№909/119/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію доТовариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаНаціонального банку Українипровизнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013 та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013за участю представників сторінвід позивача:Лисенко В.О. (дов. № 631 від 21.03.2016),від відповідача:Білан Н.М. (дов. № 2 від 22.04.2016),від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про визнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 до укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №К-11/13 від 01.11.2013 та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до вказаного договору оренди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2015 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Національний банк України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2015 у справі № 909/119/15 (суддя Деделюк Б.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (колегія суддів у складі: Хабіб М.І., Зварич О.В., Юрченко Я.О.), позов задоволено.

Визнано нікчемним додатковий договір від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013, укладений між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Європа-Транс ЛТД".

Визнано нікчемним акт обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до договору оренди нежитлових приміщень № К-11/13 від 01.11.2013, укладений між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Європа-Транс ЛТД".

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

13.06.2016 через канцелярію Вищого господарського суду України від позивача надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу, в якому він проти доводів скаржника заперечив, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.11.2013 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - орендодавець) та ТОВ "Європа-Транс ЛТД" (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №К-11/13 (далі - договір оренди), за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування без права викупу нежитлові приміщення загальною площею 7131,43 м2 на строк, який починається з 02.01.2014, але не раніше дати підписання акту прийому-передачі об'єкту, та продовжується до 30.11.2016.

У п. 1.2 договору оренди сторони передбачили, що цей договір не дає права орендарю на викуп чи іншу форму відчуження об'єкта; капітальний ремонт здійснюється орендарем у міру необхідності; вартість капітального ремонту орендодавцем не відшкодовується.

Розділом 7 договору оренди передбачені обов'язки орендаря, зокрема, самостійно здійснювати поточний ремонт об'єкта упродовж строку дії договору, до якого відносяться роботи по систематичному і своєчасному запобіганню від передчасного зносу частин будівлі, споруди та інженерного обладнання шляхом проведення профілактичних заходів та усунення дрібних пошкоджень і несправностей. Якщо поліпшення орендованого об'єкта зроблено за згодою орендодавця, орендар має право на їх вилучення, якщо такі поліпшення можуть бути відокремлені без пошкодження орендованого майна (п. 7.2.6 договору).

Пунктами 8.6, 8.7, 8.8 договору оренди сторони погодили, що об'єкт повинен бути переданий орендодавцеві у тому ж стані, у якому він був переданий в оренду, з урахуванням нормального зносу. Поліпшення об'єкта, що зроблені орендарем без згоди орендодавця, якщо їх можна відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, орендар повинен відокремити без завдання шкоди об'єкту та вивезти до моменту, визначеного у п. 8.2 договору. Невідокремлені поліпшення та поліпшення, які неможливо відокремити від об'єкта без завдання останньому шкоди, компенсації орендарю не підлягають.

Відповідно до п. 11.3 договору оренди зміни та доповнення до даного договору вносяться сторонами шляхом укладення окремого додаткового договору до договору, який(і) є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони укладені у тій самій формі, що й договір.

Згідно з актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 02.01.2014 до договору №К-11/13 орендодавець згідно з договором оренди передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 7131,43 м2. На момент передачі сторони дійшли згоди, що частина приміщення потребує капітального ремонту, який орендар виконує за власний рахунок; при цьому вартість капітального ремонту орендодавцем не відшкодовується.

У подальшому 15.09.2014 між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди (далі - додатковий договір), відповідно до якого на підставі п. 11.3 договору оренди сторони погодили викласти договір оренди в іншій редакції.

Зокрема, п. 1.6 договору оренди в редакції додаткового договору передбачено, що цим договором орендар отримав дозвіл орендодавця на здійснення покращень об'єкту в тому числі, але не виключно: на його капітальний ремонт, переобладнання, реконструкцію, добудову об'єкту, іншого пристосування для власних потреб.

У п. 7.2.4 договору оренди в редакції додаткового договору передбачено право орендаря на здійснення покращення об'єкта оренди.

Згідно з п. 1.6.1 договору оренди в редакції додаткового договору на підставі ст. 778 ЦК України, ст. 627 ЦК України сторони погодились, що покращення об'єкту оренди, в результаті яких здійснена реконструкція та/або створено новий об'єкт, має наслідком право орендаря на спільну з орендодавцем власність на об'єкт. Частка у власності визначається пропорційно сумарній вартості понесених орендарем затрат до балансової вартості об'єкту, яка існувала на момент прийняття його в оренду. Для визначення відсоткового співвідношення часток у об'єкті, після проведення його покращень та реконструкції, сторони залучають атестованого(их) суб'єкта(ів), що уповноважені проводити технічну інвентаризацію майна та визначати розмір частки кожної сторони. Остаточний розгляд часток, визначених ними за правилами цього пункту, є підставою для реєстрації права часткової власності на об'єкт.

Відповідно до п. 1.6.2 договору оренди в редакції додаткового договору на розсуд та за рішенням орендаря він може вимагати від орендодавця сплати/відшкодування (компенсації) вартості фактично здійснених покращень та/або реконструкцій об'єкта (необхідних витрат), або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати. Розмір такої компенсації визначається на підставі та у сумі фактично понесених орендарем витрат. Орендодавець зобов'язаний сплатити грошову суму на підставі вимоги орендаря в строки, що встановлені останнім, або здійснити зарахування таких витрат в рахунок орендної плати.

Компенсація, передбачена п. 1.6, може бути здійснена у формі заліку (за заявою орендаря) зустрічного грошового зобов'язання, зокрема, по зобов'язанням щодо сплати орендної плати, згідно п. 5 договору (п. 1.6.3 договору оренди в редакції додаткового договору).

Крім того, у п. 5.5 договору оренди в редакції додаткового договору сторони визначили, що відповідно до п. 1.6.2 та п. 5.3 цього договору орендар має право на зарахування в рахунок орендної плати понесених ним витрат на поліпшення/реконструкцію/капітальний ремонт об'єкта у розмірі, що не перевищує 90% від розміру орендної плати. При цьому орендар направляє орендодавцю акт про зарахування понесених витрат в рахунок орендної плати, форма якого встановлена в додатку №1 до цього договору.

Також сторонами складений акт обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 (далі - акт обстеження) до договору оренди, яким вони за наслідками огляду встановили, що орендарем було здійснено реконструкцію об'єкта оренди (його частини) площею 3937,1 м2 у період з 20.09.2014 до 09.11.2014 на загальну суму 96 535 880,00 грн.