Постанова ВГСУ від 13.06.2016 року у справі №51/421

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 51/421

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіВовка І.В., суддіЧеркащенка М.М., за участю представників сторін від відповідача 3Рудницької М.І. від відповідача 4Рудницької М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Римсько-католицької Церкви Святої Марії Магдалени на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року у справі№ 51/421 Господарського суду міста Києва за позовомРелігійної громади Римсько-католицької Церкви Святої Марії Магдалени до1) Львівської обласної ради; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області; 3) Виконавчого комітету Львівської міської ради; 4) Львівської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Львівського будинку органної та камерної музикипровизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Релігійна громада Римсько-католицької Церкви Святої Марії Магдалени (надалі - позивач) звернулася до Львівської обласної ради (надалі - відповідач 1); Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області (надалі - відповідач 2) та Виконавчого комітету Львівської міської ради (надалі - відповідач 3) з позовом, в якому просила суд визнати за ним право власності на приміщення костелу Святої Марії Магдалени площею 1360,5 кв.м, розташованого у місті Львові по вул. С.Бандери, 10, скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.11.2009 року № 1011 про реєстрацію права власності та анулювати свідоцтво про право власності від 27.11.2009 року за № Г-03441, яким посвідчено право комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради на будівлю, посилаючись на належність релігійній громаді культової будівлі до переходу її у власність держави (в радянські часи) та обов'язок держави відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» повернути будівлю у власність релігійної організації, зважаючи також на те, що радянськими органами рішень щодо вилучення спірного майна згідно із ст. 371 Адміністративного кодексу Української СРСР, 1927 року не приймалось.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався також на приписи ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), практику Європейського суду з прав людини у справах релігійних громад проти України, а також на зобов'язання, взяті Україною при вступі до Ради Європи, щодо вирішення питання про повернення церковної власності.

Оскільки, за рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.11.2009 року № 1011 право власності на спірну будівлю оформлено територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради, позивач посилаючись на приписи ст.ст. 6, 13, 41 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.ст. 16, 316, 321, 331, 388, 391, 392 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), п. 3 Указу Президента України від 04.03.1992 № 125/92 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», Висновок ПАРЄ № 190 (1995), підпункт 13.18 Резолюції ПАРЄ 1466 (2005) та рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Церква села «Сосулівка» проти України», «Свято-Михалівська парафія проти України», вважає, що визнання будівлі комунальною власністю є порушенням прав релігійної громади, а тому просить визнати в судовому порядку право власності на будівлю за релігійною громадою та скасувати рішення про оформлення права власності на це майно за територіальною громадою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року (судді: Пригунова А.Б. (головуючий), Босий В.П., Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року (судді: Мальченко А.О. (головуючий), Жук Г.А., Суховий В.Г.), в позові відмовлено повністю.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року (судді: Зубець Л.М. (головуючий), Мартюк А.І., Іоннікова І.А.), в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на грубе порушення судами норм ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ст. 13 Конституції України, ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.ст. 321, 325, 326, 329, 386, 391, 392 ЦК України та ст.ст. 4, 42, 43, 82, 84 ГПК України просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Третя особа та відповідач - Львівська міська рада подали заперечення проти позову, в яких просили касаційну скаргу відхилити, а ухвалені у справі залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до архівної довідки Державного архіву Львівської області № 367/01-22 від 22.09.2004 року у місті Львові на вул. Леона Сапєги (тепер - Степана Бандери), 10 знаходиться Костел Святої Марії Магдалени, який до початку Другої світової війни у вересні 1939 року належав однойменній парафії Львівської архідієцезії Римо-католицької церкви. Підставою для надання таких відомостей є: Schematismus Archidiocesis Leopoliensis ritus Iatini. Leopoli, 1936. S. 28.

Згідно з довідкою, виданою Управлінням Львівської архідієцезії від 08.02.2011 № 53/11, Релігійна громада (Парафія) Святої Марії Магдалени Римсько-католицької Церкви у м. Львові була заснована рішенням правлячого Митрополита Львівського Архієпископа Вацлава Сераковського у 1863 році, припинення діяльності якої, не зважаючи на ту обставину, що храм був зачинений в роки тоталітарного режиму, не проводилось. Ця ж довідка містить інформацію про те, що Релігійна громада (Парафія) Римсько-католицької Церкви Святої Марії Магдалени збудувала та була законним власником Костелу Святої Марії Магдалени до позбавлення таких прав владою тоталітарного режиму Союзу РСР. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що Державним архівом Львівської області видано довідку №434/01-22(а) від 31.07.2012 року, в якій зазначено про те, що у документах архіву не виявлено відомостей про кошти, на які здійснювалося будівництво Костелу Святої Марії Магдалени по вул. Сапєги, 10 (сучасна назва вул. С. Бандери).

Спірне майно було вилучено з користування позивача за роки комуністичного режиму. Зокрема, суди встановили, що на виконання постанови Ради Міністрів СРСР № 3898 від 14.10.1948 року та Ради Міністрів УРСР від 28.03.1956 року №320, виконавчим комітетом Львівської обласної ради депутатів трудящих 13.05.1957 року було прийнято рішення «Про передачу на баланс Обласному відділу в справах будівництва і архітектури пам'ятників архітектури по м. Львову і Львівській області» за № 383 та затверджено список пам'ятників архітектури, які передаються на баланс зазначеного відділу, до якого було включено костел Святої Марії Магдалени по вул. С. Бандери, 10 у м. Львові. Відповідно до п. 3 цього рішення організації та релігійні громади, які користуються пам'ятниками архітектури зобов'язані були укласти з Облвідділом в справах будівництва і архітектури охоронно-орендні договори або оформити охоронні зобов'язання на право користування пам'ятниками.

Згідно з рішенням Львівського облвиконкому від 19.07.1988 року № 245 Костел Святої Марії Магдалени на вул. С. Бандери, 10 у м. Львові є пам'яткою охорони культурної спадщини місцевого значення (охоронний № 345).

29.11.1990 року Виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів було прийняте рішення №450 «Про історико-культурну заповідну територію м. Львова», згідно з яким вирішено оголосити історичну забудову ХІІІ - поч. ХХ ст. міста Львова, в тому числі і Костел Святої Марії Магдалени за охоронним №345, історико-культурною заповідною територією (п.1 рішення) та просити Раду міністрів Української РСР внести зміни до п.1 постанови Ради Міністрів УРСР №297 від 12.06.1975 року «Про створення Державного історико-культурного заповідника в м. Львові» в частині підпорядкування заповідника з передачею його у відання виконкому Львівської міської ради народних депутатів (п.4 рішення).

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP від 05.04.1991 року № 83 Костьол Магдалини, XVII-XVIII ст. (охор. N 345) внесений до переліку культових споруд - визначних пам'яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям

23.04.1991 року був прийнятий Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», який набрав чинність 06.06.1991 року. У ч. 2 ст. 17 цього Закону (в редакції закону № 3795-12 від 23.12.1993 року) передбачено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 27.12.1991 року № 733, яким пунктом 7.2 пункту 7 відмовлено в передачі культових споруд релігійним громадам: РКЦ -к. Святої Марії Магдалени по вул. Миру у м. Львові, тому що місцевий орган не має можливості відселити творчу організацію (органний зал).

04.03.1992 року Президентом України було видано Указ №125/92 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», згідно з яким, зокрема, постановлено:

- Кабінету Міністрів України за участю органів охорони пам'яток історії та культури визначити, які з перелічених у постанові Ради Міністрів України від 05.04.1991р. №83 пам'яток архітектури можуть бути передані відповідно до закону релігійним організаціям (п.1 указу);

- Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів: протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням; організувати інвентаризацію культового майна, що зберігається у фондах державних музеїв і архівів, для вирішення у встановленому порядку питання про можливість його подальшого використання за призначенням; сприяти релігійним організаціям у зведенні культових будівель, створенні матеріальної бази добродійної діяльності, організації центрів соціальної адаптації громадян, що повернулися з місць позбавлення волі.

22.06.1994 року Президентом України було винесено розпорядження №53/94-рп «Про повернення релігійним організаціям культового майна», згідно з яким вирішено місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити до 01.12.1997 року передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.

Рішенням Львівської обласної ради від 01.10.1998 за № 68 «Про майно комунальної власності» Львівська обласна рада передала з комунальної власності Львівської обласної ради до комунальної власності Львівської міської ради цілісні майнові комплекси установ культури, в тому числі і Будинок органної та камерної музики.

08.10.1998 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 69 «Про згоду на прийняття у власність м. Львова об'єктів культури», згідно п. 1. якої Львівська міська рада надала згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Львова майнових комплексів, у тому числі Будинку органної та камерної музики.

Факт передачі майнового комплексу Львівського будинку органної та камерної музики підтверджується актом прийому-передачі від 01.12.1999 року. До цього додавались: статут Львівського будинку органної та камерної музики, свідоцтво про державну реєстрацію № 07745 від 05.04.1994 року, охоронно-орендний договір щодо приміщення костелу Святої Марії Магдалени від 01.03.1994 року, баланс на 01.04.1999 року та контракт з директором Будинку органної та камерної музики.