Постанова ВГСУ від 13.05.2015 року у справі №907/551/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 907/551/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськна постанову та ухвалувід 03.03.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 господарського суду Закарпатської областіу справі№ 907/551/14 господарського суду Закарпатської області за заявою доУжгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, м. Ужгород Державного підприємства "Червона Зірка", с. Кібляри, Ужгородський район, Закарпатська областьпробанкрутстворозпорядник майнаарбітражний керуючий Дідич Михайло Андрійович

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "КБ "Приватбанк" - Пушкарьова К.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.06.2014 у справі № 907/551/14 прийнято до розгляду заяву Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція), про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Червона Зірка" (далі - ДП "Червона Зірка", Боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Червона Зірка", визнані безспірні вимоги Інспекції до Боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Нестіну О.В. тощо.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.09.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого Нестіної О.В., як ліквідатора Боржника, та призначено ліквідатором ДП "Червона Зірка" арбітражного керуючого Дідича М.А.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24.11.2014 (суддя - Ремецькі О.Ф.) відмовлено у задоволенні грошових вимог публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк", Банк) до ДП "Червона Зірка" на загальну суму 237 918,88 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.11.2014 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк" до Боржника на загальну суму 237 918,88 грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (головуючий суддя - Михалюк О.В., судді: Новосад Д.Ф., Гнатюк Г.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.11.2014 - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.11.2014, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк" до Боржника на загальну суму 237 918,88 грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів ДП "Червона Зірка".

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Банку, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні грошових вимог Банку до Боржника, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. При цьому, місцевий суд зазначив, що кредиторські вимоги заявлено в строк, передбачений ст. 23 Закону про банкрутство, проте, ці вимоги Банку обґрунтовані невиконанням Боржником зобов'язань згідно кредитної угоди № 154 від 28.09.2001, строк позовної давності звернення з якими закінчився у квітні 2005 року.

Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - постанова пленуму Вищого господарського суду України № 10) позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом названої норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10).

Місцевий суд застосував до грошових вимог ПАТ "КБ "Приватбанк" строк позовної давності та зазначив, що вимоги не підлягають задоволенню з підстав пропуску Банком строку позовної давності.

Однак, господарський суд першої інстанції не з'ясував та в мотивувальній частині ухвали не зробив обґрунтованого висновку щодо наявності чи відсутності порушеного права ПАТ "КБ "Приватбанк".

Таким чином, місцевий суд в порушення приписів ч.1 ст. 261 ЦК України застосував позовну давність без встановлення факту порушення прав Банку.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що ч.3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.