ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2014 року Справа № 909/870/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Попікової О.В.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року
у справі № 909/870/13
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера"
до Державного підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства" Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення збитків в сумі 1 715 356,80грн.
за участю представників
позивача - Кричун В.В.
відповідача - Фрейдун О.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2013 року (суддя Калашник В.О.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2013 року (судді Галушко Н.А., Гриців В.М., Орищин Г.В.) у справі № 909/870/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Скорзонера" до ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків в сумі 1 715 356,80грн.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Скорзонера" (позикодавець) та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позичальник) укладено договір позики №0208-Г/А-11 від 02 серпня 2011 року
Відповідно до п.1.1 договору позикодавець зобов'язувався надати позичальнику дизельне паливо Л-0,20-40 в кількості до 180 тис. літрів для його власних потреб. Позичальник, в свою чергу зобов'язувався повернути позикодавцю таку ж саму кількість дизельного палива у строки визначені умовами цього договору.
Пунктом 2.1 договору передбачалось повернення позики в строк до 15 грудня 2011 року.
Додатковими угодами №1 від 13 грудня 2011 року; №2 від 31 березня 2012 року; №3 від 27 червня 2012 року; №4 від 28 вересня 2012 року; №5 від 28 грудня 2012 року, сторони вносили зміни до п.2.1 договору №0208-Г/А-11 від 02 серпня 2011 року щодо продовження строку виконання відповідачем зобов'язання повернути позику (а.с.14-18).
Останньою додатковою угодою №5 від 28 грудня 2012 року зазначений строк був продовжений до 31 березня 2013 року.
У процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договірних зобов'язань на підставі накладних, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.19-25) позивач передав, а відповідач одержав дизельне паливо Л-0,20-40 в кількості 178633 літра на загальну суму 1715356,80грн.
Сервіси для юристів