Постанова ВГСУ від 13.04.2016 року у справі №910/23996/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/23996/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.за участі представників сторін від позивача за первісним позовом Мойсук Л.Авід відповідача за первісним позовом Якименка Ю.В., Кость І.Ю., Чабана Д.Р., Карнаухова А.Л.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі№ 910/23996/15 Господарського суду міста Києваза первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"доПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта"простягнення 38 014 516,50 грнта за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта"доПублічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"провизнання удаваним та недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (далі - ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (далі - ПАТ «Укртранснафта», відповідач за первісним позовом) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 34 125 332, 48 грн основної заборгованості, 3 027092, 48 грн - пені та 152 196, 07 грн - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором № 32/15-017 від 01.04.2015 року щодо здійснення орендної плати за користування резервуарними ємностями за період з квітня 2015 року до липня 2015 року включно.

ПАТ «Укртранснафта» позов не визнало та пред'явило зустрічний позов, в обґрунтування якого зазначило договір оренди резервуарних ємностей № 32/15-017 від 01.04.2015 року є удаваним, оскільки укладений з метою приховання договору зберігання, та недійсним, як такий, що укладений з порушенням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності».

ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» проти зустрічного позову заперечуло, стверджуючи, що між сторонами виникли орендні правовідносини, на які не поширюються положення Закону України «Про здійснення державних закупівель», Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», а відносини із зберігання нафти за договором зберігання № 4/2014 з 02.08.2014 року припинились між сторонами внаслідок одностороннього розірвання його за ініціативою відповідача за первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року у справі № 910/23996/15 (суддя Пригунова А.Б.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» заборгованість у сумі 34 125 332,48 грн, 2 928 234,01 грн пені, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 147 253,14 грн та 73 080,00 грн судового збору; у задоволенні решти вимог відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 910/23996/15 (головуючий суддя: Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 р. у справі № 910/23996/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено; визнано удаваним та недійсним з моменту укладення договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015 року, укладений між ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» та ПАТ «Укртранснафта»; стягнуто з ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» на користь ПАТ «Укртранснафта» 2436,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви, 83067,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 218, 235, 626, 627, 628, 638, 759, 936 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 180, 283, 284 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та безпідставним застосуванням до спірних правовідносин Закону України «Про здійснення державних закупівель» та Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», просить Вищий господарський суд України постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом просить залишити касаційну скаргу ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 910/23996/15 без змін.

У судових засіданнях 30.03.2016 р та 06.04.2016 р. Вищим господарським судом України оголошено перерву на 06.04.2016 р. та 13.04.2016 р відповідно.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 28.04.2014 року між сторонами було укладено договір № 4/2014 про надання послуг зі зберігання нафти (далі - договір зберігання), за умовами якого ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (зберігач) зобов'язувалося прийняти на безоплатній основі на зберігання від ПАТ «Укртранснафта» (поклажодавця) нафту на термін, погоджений сторонами, забезпечити її схоронність, вести облік, повернути поклажодавцю зі зберігання нафту відповідної якості у терміни та кількості, що зазначені у письмовому зверненні поклажодавця.

Відповідно до п. 1.4 договору зберігання №4/2014 нафта, передана на зберігання, зберігається в резервуарах зберігача, розташованих на його території за адресою: 82103, Україна, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82.

05.06.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору зберігання, п. 2.2 якої викладено в наступній редакції: «Зберігач зобов'язується прийняти на безоплатній основі на зберігання нафту на термін, погоджений сторонами (але не більше ніж 90 діб), забезпечити її схоронність, вести її облік, повернути поклажодавцю зі зберігання нафту відповідної якості у терміни та кількості, що зазначені у письмовому зверненні поклажодавця».

24.10.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 2 від до договору зберігання, відповідно до якої дійшли згоди розірвати договір зберігання з 10.08.2014 року та вважати повернутою нафту згідно з актом приймання-передачі нафти зі зберігання 10.08.2014 року.

Також, суди встановили, що в цей же день сторони підписали акт приймання-передачі нафти, яким підтвердили, що позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв із зберігання нафту сиру в загальній кількості 46732,600 метричних тонн нетто; нафта фізично не переміщалась з резервуарних ємностей позивача за первісним позовом в систему магістральних нафтопроводів ПАТ «Укртранснафта».

У п. 3 цього акту сторони погодили, що розміщення нафти в резервуарних ємностях ПАТ «НПК - Галичина» визначається надалі договором оренди резервуарних ємностей № 32/14-031/24 від 24.10.2014 року.

24.10.2014 року та 10.02.2015 року між сторони уклали договори оренди резервуарних ємностей №32/14-031/24 та №32/15-010, за умовами яких ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (орендодавець) зобов'язався передати ПАТ «Укртранснафта» (орендар) в тимчасове платне користування (оренду) майно, яке належить орендодавцеві на праві власності, а саме: резервуар Е-1 (інв. №2756); резервуар Е-2 (інв. №2756а); резервуар Е-3 (інв. №3983); резервуар Е-4 (інв. №2779); резервуар Е-5 (інв. №2961); резервуар Е-6 (інв. № 2962); резервуар Е-7 (інв. №2963б); резервуар Е-8 (інв. №2964); резервуар Р-ІІІ (інв. №2986) із строком оренди майна з 10.08.2014 року до 31.12.2014 року та з 01.01.2015 року до 31.03.2015 року відповідно.

01.04.2015 р. між сторони уклали інший договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати у тимчасове платне користування (оренду) майно, яке належить орендодавцеві на праві власності, а саме: резервуар Е-1 (інв. №2756); резервуар Е-2 (інв. №2756а); резервуар Е-3 (інв. №3983); резервуар Е-4 (інв. №2779); резервуар Е-5 (інв. №2961); резервуар Е-6 (інв. №2962); резервуар Е-7 (інв. №2963б); резервуар Е-8 (інв. №2964); резервуар Р-ІІІ (інв. №2986), без права їх експлуатації та обслуговування, для зберігання нафти сирої, які розташовані на території ПАТ «НПК - Галичина» за адресою: 82103, Україна, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82.

За умовами договору добова орендна плата за користування майном орендодавця становила 6,40 грн, в т.ч. ПДВ - 1,07 грн за розміщення і знаходження в ньому однієї тонни нетто нафти орендаря (п. 3.1); експлуатація і обслуговування резервуарних ємностей здійснюється безпосередньо силами і засобами орендодавця. Вартість експлуатації і обслуговування резервуарних ємностей, переданих орендодавцем орендарю, входить в вартість орендної плати (п. 2.3); в залежності від технічної та технологічної необхідності орендодавець може самостійно переміщувати нафту з одного резервуару в інший (в межах орендованих ємностей) або змінювати кількість орендованих орендарем ємностей за погодженням сторін, без зміни загальної кількості та якості нафти, яка покладена орендарем; в залежності від технічної та технологічної необхідності орендодавець може самостійно переміщувати нафту з одного резервуару в інший (в межах орендованих ємностей) або змінювати кількість орендованих орендарем ємностей за погодженням сторін, без зміни загальної кількості та якості нафти, яка покладена орендарем (п. 2.4).

У п. 5.1 договору сторони надали право орендарю здійснювати контроль кількості та якості нафти, розміщеної згідно акту поклажі нафти в орендованому майні, представниками орендаря, не втручаючись в господарську діяльність орендодавця, та дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно п. 6.1 договору орендодавець зобов'язався своєчасно здійснювати за власний рахунок належну експлуатацію та обслуговування резервуарних ємностей, а згідно п. 6.3 цього договору - забезпечувати орендарю доступ на об'єкти оренди з метою виконання контролю кількості та якості нафти.

Крім цього, орендодавець зобов'язався (п. 6.4 договору) за власний рахунок забезпечити схоронність нафти орендаря в орендованих резервуарних ємностях згідно акту поклажі нафти, а на підставі п. 6.6 цього договору - забезпечувати проведення перевірки наявності нафти орендаря та визначення її кількості та якості представниками орендодавця та орендаря зі складанням відповідного акту уповноваженими особами (акта інвентаризації).

Умовами п. 6.9 договору передбачено, що у випадку втрати нафти орендаря або погіршення її якості з причин, незалежних від останнього, орендодавець зобов'язується відшкодувати вартість нафти виходячи з ринкових цін, на умовах, передбачених цим пунктом Договору.

Положеннями п. 10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 30 квітня 2015 року включно, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного їх завершення; в частині проведення операцій з нафтою - до повного її повернення з поклажі.

Відповідно до п. 10.2 договору сторони підтвердили, що нафта відповідача за первісним позовом станом на 01.04.2015 р. знаходилась в орендованих за цим договором ємностях.