ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2016 року Справа № 907/649/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Хустської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016у справі№907/649/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомХустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хустської міської радидо1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Селянського фермерського господарства "Ферма Пилипа"проприпинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею та зобов'язання вчинити певні дії.за участю представників:
позивача: не з'явився,
прокуратури: Савицька О.В.,
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: ОСОБА_6 (представник за дов. від 03.01.2015 б/н)
ВСТАНОВИВ:
Хустським міжрайонним прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Хустської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею площею 4,18га серії НОМЕР_1 від 31.07.1995 виданного громадянину ОСОБА_7, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159, повернення вказаної земельної ділянки в землі запасу Хустської міської ради вартістю 4999280 грн. та зобов'язання фізичну особу підприємця ОСОБА_4 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 у справі №907/649/15 позов задоволено частково. Припинено право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею площею 4,18га серії НОМЕР_1 від 31.07.1995 виданного громадянину ОСОБА_7, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159. Зобов'язано Селянське (фермерське) господарство "Ферма Пилипа" повернути Хустській міській раді вказану земельну ділянку в землі запасу Хустської міської ради. Присуджено до стягнення з Селянське (фермерське) господарство "Ферма Пилипа" в дохід державного бюджету суму 2436,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти частини позову відмовлено.
Судове рішення в частині задоволення позову мотивоване, тим, що у відповідача -1 відсутнє право на постійне користування спірною земельною ділянкою, а також останнім неналежним чином була здійснено сплату земельного податку за користування спірною землею; в частині відмови в позові - необґрунтованістю позовної вимоги, оскільки, як зазначено судом звертаючись із вимогою про зобов'язання відповідача -2 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, прокурором не зазначено у чому конкретно порушено права Хустської міської ради, на яку саме земельну ділянку повинен та вправі установити свій титул відповідач -2, позовна заява не містить також і наявність ознак спору, не наведено обставин, які б слугували підставами для встановлення ознак порушення, з посиланням на норми права.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 у справі №907/649/15 скасовано в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею площею 4,18га серії НОМЕР_1 від 31.07.1995 виданного громадянину ОСОБА_7, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159 та зобов'язання Селянського (фермерського) господарства "Ферма Пилипа" повернути Хустській міській раді вказану земельну ділянку в землі запасу Хустської міської ради. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою, Хустська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залиши в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, як зазначається скаржником, твердження суду апеляційної інстанції про те, що до ОСОБА_8, як до спадкоємця, перейшло право постійного користування земельною ділянкою в розмірі 4, 18 га не відповідають нормам матеріального права; безпідставним та необґрунтованим є посилання суду апеляційної інстанції на позицію Конституційного суду України у справі №1-17/2005 від 22.09.2005, щодо відповідності Конституції України положень ст. 92, п.6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України; судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимоги відповідача про застосування строку позовної давності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи рішенням 10 сесії 21 скликання Хустської міської ради від 04.09.1992 громадянину ОСОБА_7 було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 3,0 Га на підставі якого цьому громадянину було видано Державний Акт на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 31.07.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159 та який згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 05.05.2005 у справі № 4/4 є чинним.
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу відгодівельного пункту, який знаходиться в АДРЕСА_1 від 14.08.1996 до цього Державного Акту було внесено зміни, за якими громадянин ОСОБА_7 додатково отримав у постійне користування 1,18 га землі. Таким чином, громадянин ОСОБА_7 у постійне користування отримав земельну ділянку площею 4.18га, що і було посвідчено Державним Актом на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 31.07.1995.
З метою здійснення сільськогосподарської діяльності, наведений вище землекористувач (ОСОБА_7.) став засновником селянського фермерського господарства "Ферма Пилипа".
Згідно договору оренди від 15.08.1996 СФГ "Ферма Пилипа" в особі ОСОБА_7 отримала у строкове оплатне користування від Райкоопзаготпрому Хустської райспоживспілки спірний забійний пункт в АДРЕСА_1. Актом приймання-передачі від 06.02.1997 орендоване майно було передане орендарю.
Згідно з п.1 Статуту СФГ "Ферма Пилипа", зареєстрованого Рішенням сесії міської ради 07.09.1993, господарство створено з метою виробництва сільськогосподарської продукції, а його засновником є громадянин ОСОБА_7.
Згідно п.1.4. Статуту, СФГ "Ферма Пилипа" користується землями, що надані йому на підставі державного акту на землю, а також може орендувати додаткові земельні ділянки. При цьому, господарство є приватним підприємством, заснованим на власності засновника (п.1.5. Статуту).
Згідно з ст.1.6. Статуту, господарство наділяється відокремленим майном.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, що діяла на момент отримання земельної ділянки та реєстрації Статуту) членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільгосппродукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону; фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону; фермерське господарство діє на основі статуту.
Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
Відповідно до ст. 31 ЗК України (в редакції 2001 року) землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерського господарства як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
Пунктом 2 ст.31 та ст.32 ЗК України (в редакції 2001 року) передбачено можливість одержання у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) безпосередньо громадянами - членами фермерського господарства.
Сервіси для юристів