Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №910/860/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/860/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвська Н.Г.,суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Пансіонату "Лазурний збруч"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р.у справі№910/860/15-г господарського суду міста Києва за позовомОСОБА_4доПансіонату "Лазурний збруч"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 2. ОСОБА_5провизнання недійсним рішення Загальних зборів трудового колективу, визнання недійсними установчих документів

за участю представників:

позивача: не з'явились,

відповідача: Гонтарук М.М., дов. від 03.05.2014р.,

третіх осіб: 1 не з'явились, 2. не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Генеральний директор Пансіонату "Збруч" ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Пансіонату "Лазурний Збруч" про визнання недійсними рішень, викладених в протоколі №32 від 14.12.2011р. загальних зборів трудового колективу Пансіонату "Збруч", яким було затверджено Додаток № 1 нову редакцію Пансіонату "Лазурний Збруч", змінено назву юридичної особи з Пансіонат "Збруч" на Пансіонат "Лазурний Збруч" встановлено юридичну адресу Пансіонату "Лазурний Збруч" м. Вінниця, вул. Першотравнева, буд.41 оф. 2 та визначено доручення пов'язані з виконанням прийнятих рішень, а також про визнання недійсними установчих документів Пансіонату "Лазурний Збруч". Позовна заява обґрунтована тим, що рішення прийняті на зборах 14.12.2011р., які оформлені протоколом №32 загальних зборів трудового колективу Пансіонату "Збруч", приймались сторонніми особами, які не були вищим органом управління відповідача, порушують права позивача.

17.02.2015р. ОСОБА_4 подав до господарського суду м. Києва заяву про уточнення позивача у справі, в якій просив суд вважати позивачем у справі - ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2015р. у справі №910/860/15-г (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. у справі №910/860/15-г (колегія суддів у складі головуючого судді Коршун Н.М., суддів Алданова С.О., Дикунська С.Я.) апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2015р. залишені без задоволення. Рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2015р. у справі №910/860/15-г скасовано, позовне провадження припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з вищезазначеною постановою, Пансіонат "Лазурний Збруч" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначив про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2015р. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушив п.4 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, неправомірно визнав, що спір у даній справі не є корпоративним, внаслідок чого порушив п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України неправомірно припинив провадження у справі.

Третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_5 надав суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. у даній справі залишити без змін, а скаргу відхилити.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пославшись на п.п. 1.3 Статуту Пансіонату "Збруч" (затвердженого в редакції протоколу №5 від 02.11.2009р.), відповідно до якого Пансіонат "Збруч" був правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Пансіонату "Збруч" Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", засновниками якого є трудовий колектив пансіонату "Збруч", п.2.1 цього Статуту за яким головною метою Пансіонату є задоволення суспільних потреб в послугах по оздоровленню і реалізація на базі одержаних прибутків соціальних та економічних потреб членів трудового колективу, розділ ІІІ цього Статуту яким встановлено, що вищим органом управління Пансіонатом є загальні збори трудового колективу пансіонату, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, врахував п. 1.4 Статуту Пансіонату "Лазурний Збруч" (затверджений в редакції протоколу №8 від 05.01.2014р.) за яким Пансіонат "Лазурний Збруч" є правонаступником пансіонату Пансіонат "Збруч" та Пансіонату "Збруч" Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", апеляційний господарський суд, на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, скасував рішення суду першої інстанції та припинив провадження у даній справі.

Проте, такі висновки апеляційного господарського суду у даній справі є передчасними з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено спори підвідомчі господарським судам України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним у ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до частини першої ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.