Постанова ВГСУ від 13.01.2014 року у справі №5006/7/155/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Справа № 5006/7/155/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013р.

у справі № 5006/7/155/2012 Господарського суду Донецької області

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення заборгованості в сумі 117000 грн., 3% річних в сумі 6794,64грн., інфляційних в сумі 9189,97 грн., пені в сумі 9684,98грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди транспортних засобів, в тому числі 118000,00грн. основного боргу, 6798,83грн. 3% річних, 9804,46грн. інфляційних втрат, 10244, 13грн. пені.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.09.2013р. (суддя Сгара Е.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованість в сумі 117000,00грн., 3% річних в сумі 6791,42грн., інфляційні втрати в сумі 9189,97грн., пеню в сумі 9684,98грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. (судді: Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.) зазначене судове рішення скасоване, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4(Орендар, який в подальшому змінив прізвище на ОСОБА_4) було укладено договір оренди (найму) транспортних засобів б/н від 08.01.2009р. (надалі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у оплатне використання в приватних, виробничих, міжміських та міжнародних транспортних перевезеннях транспортні засоби, перелік яких наведений у п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п.7.1. Договору шляхом підписання цього Договору сторони засвідчили факт передачі "Орендодавцем" у володіння та користування "Орендаря" транспортних засобів, зазначених у п 1.1. цього договору в справному непошкодженому стані.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договір укладено сторонами на невизначений строк.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що плата за користування Орендарем визначеними в п.1.1. цього Договору транспортними засобами встановлена сторонами у розмірі 3000грн. на місяць.

Згідно п.3.2. Договору Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця до 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

Вказаний договір скріплений підписами та засвідчений печатками обох сторін. Ідентичність підпису та печатки відповідача підтверджено висновками призначеної судом експертизи.