Постанова ВГСУ від 12.12.2016 року у справі №910/459/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 910/459/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 (головуючий суддя Агрикова О.В., судді Яковлєв М.Л., Чорногуз М.Г.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.07.2016 (суддя Борисенко І.І.)у справі№ 910/459/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК"доПублічного акціонерного товариства"ДЕЛЬТА БАНК"провизнання договору недійсним,за участю представниківпозивачаКолосюк В.А.,відповідачівШпак Т.Г., Ханович К.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/459/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014, укладеного між сторонами.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 203, 215, 216, 220 ЦК України, ст. 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спірний договір не підлягає нотаріальному посвідченню.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 19.08.2014 Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір).

В розділі 1 Договору сторони погодили визначення термінів та їх тлумачення, а саме:

" "права вимоги" означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення;

"договір забезпечення" означає кожний договір застави та/або договір поруки та/або іпотечний договір, якщо такі укладались;

"договір застави" означає кожний з договорів застави, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в акті приймання-передачі прав вимоги;

"договір поруки" означає кожний з договорів поруки, якщо такий укладався, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в акті приймання-передачі прав вимоги;

"іпотечний договір" означає кожний з іпотечних договорів, якщо такий укладався, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в акті приймання-передачі прав вимоги;

"загальна купівельна ціна" є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку і та становить 10.984.948,14 грн.".

Відповідно до п. 2.1 договору продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

У пункті 2.3 договору сторони передбачили, що права вимоги від продавця до покупця (далі - відступлення) та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до п. 3.1 договору за продаж (відступлення) продавцем прав вимоги за цим договором покупець зобов`язаний сплатити продавцю загальну купівельну ціну у дату підписання.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 є недійсним, оскільки разом із кредитними зобов`язаннями до ПАТ "Дельта Банк" перейшли права вимоги за договорами іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань, що виникають з кредитних договорів, а тому спірний договір підлягав нотаріальному посвідченню, чого не було здійснено, що вказує на нікчемність спірного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Відповідно до п. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. В ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. При цьому відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.