ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2015 року Справа № 910/5928/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.09.2015у справі№ 910/5928/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром"; 2. Приватного акціонерного товариства"Страхова компанія "Мега-Поліс"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар"провизнання недійсним договору відступлення права вимоги
за участю представників сторін від:
позивача: Петровська-Караченцева Л.Г. (дов. від 20.05.2015),
відповідача-1: Тарнавська О.В. (дов. від 21.05.2015),
відповідача-2: Харбет О.І. (дов. від 05.05.2015),
третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-поліс" про визнання недійсним з моменту укладення договору відступлення права вимоги № 1108 від 11.06.2014. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги вчинено з порушенням статей 2, 31 Закону України "Про страхування", якими встановлено обмеження для страховика на укладення договорів. Водночас, позивач наголошував на тому, що хоч і не є стороною оспорюваного правочину, проте є зацікавленою особою, оскільки укладення спірного правочину спрямовано на невиконання кредиторських вимог позивача, визнаних Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/5722/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький трубний завод "Констар". При цьому, позивач посилався також на приписи статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2015, ухваленим суддею Спичак О.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з недоведеності матеріалами справи обставин, які можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Окрім цього, суд дійшов висновку про недоведеність порушення спірним договором прав позивача, як кредитора третьої особи у справі - Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар". При цьому, суд керувався приписами статей 203, 204, 215, 512, 514 Цивільного кодексу України, статей 2, 31 Закону України "Про страхування".
Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Смірнової Л.Г. - головуючого, Кропивної Л.В., Чорної Л.В., постановою від 02.09.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на неврахування судами відсутності у другого відповідача права на вчинення спірного правочину. Також, скаржник зазначає про помилковий висновок судів щодо непорушення спірним договором інтересів позивача, як кредитора третьої особи. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 6, 353, 627 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статті 2 Закону України "Про страхування".
На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-поліс" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі вказали про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Також, судом отримано письмові пояснення від третьої особи у справі - Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар", в якому третя особа вказала про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Поліс" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 0808, за умовами якого кредитор зобов'язався відступити (передати) новому кредитору за цим договором право вимоги до боржника, а новий кредитор зобов'язався сплатити кредитору грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, яка визначена в пункті 3.9. договору, та набути означене право вимоги за договором поставки (пункт 2.1. договору). В статті 1 договору визначено, що слід розуміти під договором поставки, а саме договір поставки № 99а від 24.05.2007, укладений між первісним кредитором (постачальник за договором) та боржником (покупець за договором поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити металопродукцію, а покупець прийняти та оплатити товар. Відповідно до пункту 2.2. спірного правочину загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступається згідно з цим договором становить 761 490 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-поліс" про визнання недійсним з моменту укладення договору відступлення права вимоги № 1108 від 11.06.2014. Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Реалізуючи передбачене Конституцією України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсними договір про відступлення права вимоги, не будучи стороною за цим договором, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси. Отже, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а відповідно до статті 33 Господарського кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Водночас, припущення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як установлено судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи підстави порушення прав позивача оспорюваним договором, останній посилався на те, що вказаний договір спрямований на штучне збільшення кредиторів у справі про банкрутство третьої особи та на усунення реальних кредиторів від процесу прийняття рішень в справі про банкрутство. Водночас, суди дійшли правомірного висновку про недоведеність позивачем в установленому законом порядку порушення його прав оспорюваним правочином, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги лише уявленням про те, що його права як кредитора по відношенню до ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" можуть бути порушені, а його може бути усунуто від процесу прийняття рішень в справі про банкрутство третьої особи. Зазначене не кореспондується із принципами судового захисту прав та інтересів особи, які на момент звернення до суду за їх захистом вже мають бути порушені, оспорені або невизнані іншими особами. Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання договору недійсним, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 910/5928/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервіси для юристів