ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2016 року Справа № 912/4668/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівСибіги О.М., Бакуліної С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід14.07.2016у справі№ 912/4668/15Господарського судуКіровоградської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5простягнення суми,В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду з даним позовом, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просив стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач) суму заборгованості з орендної плати в розмірі 10 000 грн. та 10 080 грн. заборгованості з відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем своєчасно не сплачувалася орендна плата, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 10 000 грн. за період з січня 2013 року по травень 2013 року, а також завдано майнову шкоду (збитки) на суму 10 080грн. внаслідок пошкодження майна.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2016 (суддя - Змеул О.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Верхогляд Т.А., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (орендодавець) 30.12.2011 за умовами укладеного із Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (орендар) договору оренди нежитлового приміщення автомийки загальною площею 38,5 кв.м, та нежитлового приміщення станції технічного обслуговування загальною площею 37,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт оренди), а також обладнання та майна (орендоване майно), що знаходиться в об'єкті оренди, позивачем відповідачу у строкове платне користування за актом прийому-передачі від 31.12.2011 передано об'єкт оренди та орендоване майно.
Сторонами було передбачено, що договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2014 року.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пп. 9.1. п.9 договору).
Згідно пункту 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі встановленому по місяцям поточного року не пізніше останнього дня звітного місяця, а саме: січень - 2000,00 грн.; лютий - 2000,00 грн.; березень - 2000,00 грн.; квітень - 3000,00 грн.; травень - 3000,00 грн.; червень - 3000,00 грн.; липень - 3000,00 грн.; серпень - 3000,00 грн.; вересень - 3000,00 грн.; жовтень - 3000,00 грн.; листопад - 2000,00 грн.; грудень - 2000,00 грн.
Згідно пункту 2.1.7. договору орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження і цілісність об'єкту оренди та орендованого майна.
Передача об'єкта оренди оформлюється актом прийняття-передачі автомийки та станції технічного обслуговування із зазначенням технічного стану об'єкта оренди, наявного обладнання, інвентаря та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з об'єктом оренди.
Також судами встановлено, що згідно підписаногог сторонами у даній справі акту здачі-приймання автомийки та станції технічного обслуговування від 17.05.2013 року, що орендар повернув орендодавцеві орендоване майно. Складений акт містить також перелік виявлених недоліків, а саме: 1) ями не почищені; 2) батареї, труби - 5 розрізів; 3) стіл пластиковий круглий барний без ніжок - 4 шт." (а.с.15).
Позивач у позові зазначив на пошкодження відповідачем вказаного майна, а також електричного котла, відомості про який у вказаному акті відсутні.
Загальну суму завданої майнової шкоди позивач оцінив у 10 080,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду, з яким погодився і апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що сторонами при укладанні договору оренди від 30.12.2011 не було додержано умов частини 2-ї статті 793 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення договору, а тому договір є нікчемним та не породжує зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати.
Також суди визнали недоведеними вимоги позивача про стягнення майнової шкоди (збитків).
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.
Положеннями пункту 2 статті 793 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Вiдповiдно до приписів частини 1-ї статті 220 цього кодексу у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно статті 215 зазначеного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2).
Частиною 1-ю статті 216 вказаного кодексу передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було дотримано вимог чинного законодавства в частині нотаріального посвідчення договору оренди будівлі, що тягне за собою його нікчемність відповідно до наведених приписів частини 1-ї статті 220 ЦК України, отже суди обох інстанцій дійшли до правильних висновків щодо відсутності правових підстав для стягнення орендної плати.
Посилання скаржника на незастосування судами положення частини 2-ї статті 220 Цивільного кодексу України, в частині визнання договору дійсним, є необґрунтованим, оскільки питання щодо дійсності укладеного правочину та доказів ухилення однієї із сторін договору від його нотаріального посвідчення, не були предметом доказування у даній справі.
Звертаючись з вимогами про стягнення із відповідача 10 080 грн. майнової шкоди позивач посилався на акт здачі-приймання автомийки та станції технічного обслуговування від 17.05.2013 року, із якого слідує, що орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення, будівлю автомийки з майстернею, а також обладнання та майно, зазначене у акті. Складений акт містить також перелік виявлених недоліків, а саме: 1) ями не почищені; 2) батареї, труби - 5 розрізів; 3) стіл пластиковий круглий барний без ніжок - 4 шт. (а.с.15).
Сервіси для юристів