ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2016 року Справа № 910/25007/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Кузікової А.С.,
третьої особи - Попович Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016
та на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015
у справі № 910/25007/15
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Публічного акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
про примусове виселення
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про примусове виселення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1120 від 29.10.2004.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2015 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Хрипун О.О. - головуючий, судді Коротун О.М., Власов Ю.Л.), позов задоволено. Виселено ПАТ "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна, а саме: двоповерхової будівлі, площею 557,1 м2, розміщеної за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 5/б, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця "Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1". Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк дії договору оренди № 1120 від 29.10.2004 закінчився 29.11.2014, про що відповідач був неодноразово повідомлений листами. Встановивши, що строк оренди закінчився, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, а орендар не повернув орендодавцю за актом приймання-передачі орендоване нерухоме майно, господарські суди дійшли висновку, що відповідач безпідставно займає спірне майно.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 47, 33, 43, 82, 83 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України. Так, відповідач зазначає про те, що він не визнає факту отримання листа Міністерства інфраструктури України від 12.08.2014 № 8968/16/10-14 та листів позивача № 30-06/9557 від 02.09.2014, № 30-06/14419 від 23.12.2014, № 30-06/2405 від 05.03.2015, № 30-06/5950 від 10.06.2015 про небажання продовжувати строк договору оренди, а подані у цьому зв'язку позивачем докази, на думку відповідача, є неналежними. Крім того, господарськими судами не досліджено обставини, що свідчать про намір власника об'єкта оренди використовувати його для власних потреб. Також господарські суди в порушення ст. 83 ГПК України вийшли за межі позовних вимог, оскільки в мотивувальній частині своїх рішень зазначали про припинення договору оренди, тоді як на думку скаржника це питання взагалі не мало розглядатися судом. При цьому, відповідач зазначив про те, що господарськими судами не досліджено право позивача на звернення до суду та підстави для його захисту.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 29.10.2004 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1120, на умовах якого за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 29.10.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - двоповерхову будівлю (далі - майно): площею 523,9 м2, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 5/б, що знаходилось на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1 Південно-Західної залізниці, вартість якого за експертною оцінкою станом на 31.07.2004 становить 1 269 150,00 грн.;
- відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі;
- обов'язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5 договору);
- згідно з п. 5.7 договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря;
Сервіси для юристів