Постанова ВГСУ від 12.10.2016 року у справі №5011-11/15866-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 5011-11/15866-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Бакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона -43"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід16.06.2016у справі№5011-11/15866-2012Господарського судуміста Києваза позовомКиївського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"доПриватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона -43"за участюПрокуратури міста Києвапростягнення суми

за участю

- позивача:Завалішина Г.С. (довіреність від 08.08.2016)- відповідача:Ковальчук М.Д. (довіреність від 25.07.2016)- прокурора:Онуфрієнко М.В. (посвідчення № 036179, від 04.11.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (далі - позивач) просило стягнути із Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона -43" (далі - відповідач) 495 059,40 грн. авансу, 1180,00 грн. три відсотки річних, 5900,04 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач роботи за договором підряду не виконав, документів, що підтверджують виконання робіт не надав, то сплачений позивачем аванс підлягає поверненню, а також відповідач повинен сплатити три відсотки річних та пеню.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ващенко Т.М., судді Стасюк С.В., Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді Зубець Л.П., Коршун Н.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 495 059,40 грн. авансу, 5883,90 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.05.2012 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду № 64/05, за умовами п.1.1 якого підрядник зобов'язався виконати роботи "Влаштування поливо-зрошувальної системи зелених насаджень на проспекті М. Бажана" (далі - об'єкт) відповідно до кошторисної документації (додаток № 1) та договірної ціни (додаток № 2), які є невід'ємними частинами договору, а замовник зобов'язався їх прийняти та оплатити.

Згідно п.3.1 договору його ціна за результатами проведених відкритих торгів становить 1 650 198,00 грн., у тому числі ПДВ 275 033,00 грн.

Відповідно до пункту 4.5 договору замовник протягом п'яти днів після реєстрації даного договору в органах державної казначейської служби та отримання від головного розпорядника бюджетних коштів може перерахувати підряднику за його заявкою аванс на придбання матеріалів у розмірі 30 відсотків від вартості договірної ціни. Строк виконання робіт на суму перерахованого авансу не повинен перевищувати трьох місяців з дня його отримання, а використання зазначених коштів підтверджується актами виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3. Після закінчення тримісячного терміну невикористанні суми авансу повертаються замовнику.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили термін виконання робіт підрядником за цим договором до 15.08.2012.

Згідно пункту 6.3.2 підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 6.2.4 договору замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором стає неможливим.

Сторони у пункті 8.1.1 договору визначили відповідальність підрядника, який у випадку затримки закінчення робіт з його вини на термін більший ніж п'ять робочих днів, він сплачує замовникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Згідно пункту 11.1 договору строк дії договору з моменту його підписання до 31.12.2012, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судами встановлено, що позивач згідно платіжного доручення від 10.07.2012 № 759 перерахував відповідачу авансовий платіж у сумі 495059,40 грн.

Також встановлено, що тримісячний термін виконання робіт, який визначений п.4.5 договору закінчився 11.10.2012.

Листами від 02.11.2012 № 148-069-3488 та від 20.11.2012 № 148-06-3710 замовник відмовився від договору та просив підрядника повернути сплачений аванс за договором, оскільки використання суми авансу підрядник не підтвердив, акти виконаних робіт та довідки про їх вартість не подав. В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про відмову від договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що на момент спливу тримісячного терміну виконання робіт, який був обумовлений сторонами у договорі, підрядник не виконав роботи, у зв'язку з чим позивач правомірно відмовився від договору та вимагав від відповідача повернення суми сплаченого авансу.

Між тим, судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права виходячи із наступного.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.