ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2016 року Справа № 910/18353/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Львова Б.Ю.,
Палія В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПершого заступника військового прокурора Центрального регіону України на рішеннягосподарського суду міста Києва від 16.12.2015 р. (судді: Андреїшина І.О., Головатюк Л.Д., Ковтун С.А.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.)у справі№910/18353/15 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:1.Кабінет Міністрів Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:2.Державне підприємство "Укрконверсбуд"; 3.Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву; 4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Бізнес Консалт"провизнання права власності, вилучення та передачу в управління об'єктів нерухомостіза участю представників: від прокуратури Коркішко В.М., старший прокурор відділу ГПУ, служб. посвід. №027484, вид. 25.07.2014 р. Скорий І.Г., начальник відділу ВП ЦРУ, служб. посвід. №034399, вид. 15.07.2015 р. Пантюхов О.В., прокурор відділу ВП ЦРУ, служб. посвід. №032439, вид. 11.03.2015 р. від позивача Пасічник К.Ю., довіреність №220/818/д від 30.12.2015 р.від відповідачаМединський М.М., довіреність б/н від 18.07.2016 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. не з'явились від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача2.Маєвський С.В., довіреність б/н від 01.02.2016 р. 3. не з'явились 4. не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2015 р. у справі №910/18353/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р., відмовлено в задоволенні позову Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінету Міністрів України та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Укрконверсбуд", Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Бізнес Консалт" про визнання права власності, вилучення та передачу в управління об'єктів нерухомості.
Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що за висновками господарських судів попередніх інстанцій відчуження спірного майна і вибуття його з державної власності відбулося на підставі мирової угоди, укладеної між Державним підприємством "Укрконверсбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Бізнес Консалт". Відповідна угода була затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2007 р. у справі №30/156, яка набрала законної сили, не змінена та не скасована, а, отже, є чинною на даний момент.
Не погодившись з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
Так, на думку скаржника, попередніми судовими інстанціями при прийнятті оскаржуваних рішень не вірно застосовано приписи ст.ст. 388 та 346 Цивільного кодексу України.
За протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду справу №910/18353/15 передано колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3436 від 18.08.2016 р., у зв'язку з відпусткою суддів Карабаня В.Я. та Ковтонюк Л.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої справу №910/18353/15 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Львов Б.Ю., Палій В.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.08.2016 р.)
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.08.2016 р. касаційну скаргу Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 12.09.2016 р.
До початку судового розгляду представник відповідача скористались правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.
В свою чергу, представник позивача до початку судового розгляду подав пояснення по справі.
В судове засідання 12.09.2016 р. з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 2, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представники третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та третіх осіб 3 і 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та третіх осіб 3 і 4, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представники прокуратури, позивача та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Предметом судового розгляду у справі №910/18353/15 є вимоги позивача до відповідача про визнання права власності, а також про вилучення та передачу в управління об'єктів нерухомості. Вказані вимоги вмотивовані тим, що спірне майно є державною власністю та незаконно вибуло з володіння держави.
Здійснюючи судовий розгляд даної справи господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України №377-р від 28.09.2000 р. прийнято пропозицію Міністерства оборони України та Національного координаційного центру соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, погоджену з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України та Державним комітетом статистики України, щодо передачі частини будівлі №20, загальною площею 1500,00 кв. м., військового містечка №116 у м. Києві по вул. Мельникова в оперативне управління Національному координаційному центру соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
Надалі, Указом Президента України №49/2002 від 19.01.2002 р. визначено, що правонаступником ліквідованого Національного координаційного центру соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку є Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів.
Сервіси для юристів