Постанова ВГСУ від 12.08.2015 року у справі №910/2474/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/2474/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Картере В.І., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 25.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015у справі№ 910/2474/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Київстар"до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"проповернення банківського вкладу 9179849,46 грн.за участю представників сторін:

позивача: Алдошина Н.О., дов. від 03.02.2015 № 37

відповідача: Курач О.С., дов. від 03.07.2015 № 09/05-165

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про стягнення на користь позивача 9179849,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/2474/15-г (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" 9173095,89 грн. основної заборгованості, 6753,57 грн. - 3% річних та 73080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 910/2474/15-г, прийняти нове рішення, яким відмовити ПрАТ "Київстар" у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", зазначаючи про те, що вимога позивача про стягнення коштів є вимогою кредитора банку, на яку поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Київстар" на касаційну скаргу, в якому позивач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 910/2474/15-г залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Позивачем також подано до суду касаційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2474/15-г до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Як передбачено ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи, що позивачем в обґрунтування поданого клопотання не надано доказів відкриття Конституційним Судом України провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність передбачених ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.09.2014 між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" було укладено Генеральну угоду № 128783/К/ГенУ про розміщення коштів в рамках депозитної лінії (далі - Генеральна угода), відповідно до умов якої позивач розміщує, а відповідач приймає грошові кошти (далі - Вклад), сума, строки, валюта, розмір процентної ставки яких обумовлені угодами, укладеними в рамках Генеральної угоди, які є невід'ємними частинами останньої (пункт 1.1 розділу 1 Генеральної угоди). За користування коштами позивача, відповідач нараховує та виплачує позивачу проценти, нарахування та виплата яких здійснюється на умовах, визначених Генеральною угодою та відповідними Угодами до неї, як то визначено пунктом 1.2 розділу 1 Генеральної угоди.

Порядок внесення та повернення вкладу визначений розділом 2 Генеральної угоди, згідно із пунктом 2.1 якого відповідач відкриває позивачу рахунок № 26108312878301/UAN, кошти на якому розміщуються шляхом перерахування з поточного рахунку позивача в сумі та в строки, визначені відповідними угодами, що встановлено пунктом 2.2. розділу 2 Генеральної угоди.

Повернення кожного з Вкладів здійснюється відповідачем самостійно в строки, визначені відповідними угодами шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок позивача № 26005325079000 відкритий в АТ "УкрСиббанк" код банку 351005 (пункт 2.3 Генеральної угоди).

Як передбачено п. 3.2 розділу 3 Генеральної угоди, проценти за Вкладом нараховуються з дня наступного за Датою внесення, визначеною відповідною угодою, а їх нарахування за Вкладом закінчується в день, що передує Даті повернення, визначеної відповідною Угодою, або дню списання коштів Вкладу з рахунку з інших підстав, передбачених Генеральною угодою, договором між позивачем та відповідачем та/або чинним законодавством України.

Судами встановлено, що 29.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № УГенУ-005646-2612 до Генеральної угоди № 128783/К/ГенУ від 08.09.2014 (далі - Угода), відповідно до пункту 1 якої позивач розмістив, а відповідач прийняв на рахунок Вклад у сумі 9000000,00 грн.

Згідно із п. 2 Угоди розміщення Вкладу здійснюється з 29.12.2014 до 26.01.2015.

Нарахування процентів на суму Вкладу здійснюється за ставкою 19.5% річних (пункт 3 Угоди).

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов Генеральної угоди відповідач відкрив позивачу 08.09.2014 вкладний рахунок № 26108312878301 в національній валюті, на який відповідно до п.п 2.1, 2.2 розділу 2 Генеральної угоди та пункту 1 Угоди позивач 29.12.2014 перерахував та розмістив Вклад у сумі 9000000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 271614 від 29.12.2014.

Строк розміщення Вкладу визначений пунктом 2 Угоди та становить період з 29.12.2014 по 26.01.2015,

Місцевий та апеляційний господарський суд визначили, що датою повернення Вкладу є 26.01.2015; виплата позивачу нарахованих процентів за Угодою згідно із п. 5 Угоди здійснюється у день повернення Вкладу 26.01.2015, проте, відповідач не перерахував позивачу проценти на суму 129821,92 грн. за період користування Вкладом та в порушення пункту 2.3. розділу 2 Генеральної угоди суму не повернув позивачу Вклад у розмірі 9000000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 26005325079000 за 26.01.2015.

26.01.2015 позивач пред'явив відповідачу вимогу за вих. № 2236/0\03/05 від 26.01.2015 про повернення вкладу і процентів та виконання відповідачем договірних зобов'язань. Вказана вимога була отримана відповідачем 26.01.2015 за вх. № 270, однак залишена без задоволення.

Зазначені обставини невиконання відповідачем зобов'язань з повернення суми вкладу та процентів стали підставою звернення позивача із позовом у цій справі.