ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2014 року Справа № 922/3372/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-ХХІ"на постановувід 04.06.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3372/13господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-ХХІ"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області; 2. Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради; 3. Індустріальна об'єднана Державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавне сільськогосподарське підприємство імені Будьонного простягнення коштів в сумі 660 591, 56 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Рєзнікова Т.П. (довіреність від 23.08.2013)від третіх осіб: від прокуратури:не з'явились Боднарчук В.М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Харківської області (головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Погорелова О.В.) від 21.03.2014 у справі №922/3372/13 в задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України 13 211,83 грн судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Сіверін В.І., судді - Терещенко О.І., Тихий П.В.) від 04.06.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2014 у справі № 922/3372/13 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-ХХІ" на користь Харківської міської ради збитки в сумі 660 591,56 грн, 6 605,92 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-ХХІ" на користь Державного бюджету України 13 211,83 грн судового збору за подання позовної заяви.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014, рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2014 у справі № 922/3372/13 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.34, 43 ГПК України, ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 82, ч.4 ст.623, с.1193 ЦК України, ст.123 Земельного кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада повністю заперечує викладені в ній доводи.
Треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, заслухавши доводи прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який заперечив доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Прокурор Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, позивача, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-ХХІ" про стягнення збитків, якими є неодержаний Харківською міською радою дохід в сумі 660 591,56 грн, завданих використанням відповідачем з 21.12.2012 по 01.04.2013 земельної ділянки по просп. П'ятдесятиріччя СРСР, 52 в м. Харкові загальною площею 4,1659 га (надалі земельна ділянка) з порушенням земельного законодавства та законодавства про плату за землю без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.121 Конституції України, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.1166 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор та позивач не довели наявності в діях позивача усіх елементів складу цивільного правопорушення; у спірному періоді не було припиненим право постійного користування земельною ділянкою Державного сільськогосподарського підприємства імені Будьонного.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив із їх законності і обґрунтованості, зазначивши, що жодних дій щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою відповідачем здійснено не було, чим підтверджується протиправна поведінка останнього під час її використання; саме Харківська міська рада здійснювала всі необхідні заходи, спрямовані на уникнення збитків і належного оформлення необхідних документів на вказану земельну ділянку, а ухилення з боку відповідача від оформлення у встановленому законом порядку права користування на вказану земельну ділянку є порушенням земельного законодавства, у зв'язку з чим територіальній громаді міста Харкова завдано збитки у вигляді неодержаного доходу; відповідно до генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2013 №1024/13, плану зонування території м. Харкова та з урахуванням статей 22, 37 Земельного кодексу України територія по пр-ту П'ятдесятиріччя СРСР, буд. 52 у м. Харків відноситься до земель сільськогосподарського призначення, у зв'язку з чим позивачем цілком обґрунтовано при визначенні розміру збитків було застосовано орендні ставки земель сільськогосподарського призначення.
Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків (неодержаних доходів, упущеної вигоди) з огляду на неоформлення відповідачем права оренди використовуваної ним земельної ділянки, у зв'язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, та є порушенням вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; за статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено.
Відтак, для правильного вирішення спору, пов'язаного з відшкодуванням збитків, судам належить встановити складові цивільного правопорушення: неправомірність поведінки, розмір заподіяних збитків, зв'язок між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками, вину особи, що заподіяла збитки; при цьому за приписами частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Також відповідно до принципів здійснення господарського судочинства, викладених у статтях 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія відзначає, що, всупереч наведеному, апеляційний господарський суд не встановив повно та всебічно складові цивільного правопорушення. Так, посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача, суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, які суд визнав встановленими, а саме щодо здійснення позивачем всіх необхідних заходів, спрямованих на уникнення збитків і належного оформлення необхідних документів на земельну ділянку, та ухилення відповідача від оформлення права користування земельною ділянкою, позаяк докази прийняття позивачем рішення про надання земельної ділянки відповідачу або направлення останньому будь-яких пропозицій укласти договір в матеріалах справи відсутні і судом відповідні обставини не наведені в постанові, а звернення позивача з листом та з позовом про розірвання договору на право тимчасового користування земельною ділянкою до Державного сільськогосподарського підприємства імені Будьонного не свідчить про здійснення всіх необхідних дій для належного оформлення необхідних документів з ТОВ "Альянс-Інвест ХХІ". Так само відсутні в матеріалах справи докази та не наведені судом в постанові обставини ухилення відповідача від оформлення права користування земельною ділянкою. При цьому не спростовано встановлених судом першої інстанції обставин, які свідчать, що відповідач вчиняв всі необхідні дії, спрямовані на оформлення права землекористування, а саме, з: - розроблення обгрунтування меж та розмірів земельної ділянки для експлуатації та обслуговування об'єкта по просп. П'ятдесятиріччя СРСР, 52 в м. Харкові, яке затверджене заступником архітектора міста 17.12.2012; - направлення листів до міськради з проханням надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки; - отримання кадастрової довідки, наданої Службою містобудівного кадастру; - отримання згоди попереднього землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою; - подання в березні 2013 до управління земельних відносин Харківської міської ради пакету документів для підготовки пропозицій міській раді щодо надання дозволу на розробку. Також судом при здійсненні оцінки правильності здійсненого Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (т.1 а.с.25) розрахунку розміру заподіяних збитків не встановлено які ставки було застосовано в цьому розрахунку: для земель промисловості, чи для земель сільськогосподарського призначення (в постанові суд встановлює, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (т.2 а.с.162-176), одночасно посилається на ставку 4%, встановлену позивачем для земель промисловості, та на дані Департаменту містобудування та архітектури стосовно зонування території міста Харкова, які не є належними доказами визначення цільового призначення земельної ділянки).
В порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не дано оцінки матеріалам справи з яких вбачається, що у спірному періоді право користування земельною ділянкою Державного сільськогосподарського підприємства імені Будьонного було припинено.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Інвест-ХХІ" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2014 у справі №922/3372/13 скасувати.
Справу № 922/3372/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Сервіси для юристів