Постанова ВГСУ від 12.07.2016 року у справі №916/5158/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 916/5158/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є. Борденюк, Д. Кривди, М. Малетичарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуМоторного (транспортного) страхового бюро Українина постановувід 26.04.2016Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/5158/15за позовомМоторного (транспортного) страхового бюро УкраїнидоКомунального підприємства "Одеськелектротранс"простягнення 8 608,41 грн у судове засідання представники сторін не з'явились заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" про стягнення 8608,41 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2016 (суддя В.Петров), залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 (колегія суддів: Н. Ліпчанська, В. Лисенко, А. Ярош), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

25.10.2011 у м. Одеса на вул. Філатова, 54, сталось зіткнення транспортного засобу "ГАЗ" (д.н.з. НОМЕР_2), яким керував водій КП "Одесміськелектротранс" ОСОБА_4, та автомобіля "КІА" (д.н.з. НОМЕР_1), яким керувала громадянка ОСОБА_5 Автомобіль, яким керувала громадянка ОСОБА_6, належить на праві власності громадянину ОСОБА_7

Вина водія КП "Одесміськелектротранс" ОСОБА_4 у вказаній ДТП встановлена постановою Київського районного суду м. Одеси у справі №3-6013/11 від 13.12.2011, відтак, вказану особу визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та присуджено до стягнення штраф у сумі 340 грн.

У результаті даної ДТП транспортний засіб "КІА" д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Розмір завданих збитків згідно зі звітом №11-004 від 02.12.2011, складеним спеціалістом ФОП ОСОБА_8, становить 9341,01 грн, у т.ч. з ПДВ.

У травні 2011 року потерпілий з метою отримання страхового відшкодування звернувся з відповідною заявою у Страхове бюро, оскільки зазначена матеріальна шкода безпосередньо винуватцем ДТП не відшкодована. Договірних зобов'язань між Страховим бюро, потерпілою особою та відповідачем не виникало.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "А" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страхове бюро 21.03.2012 здійснило виплату відшкодування потерпілому в розмірі 7784,18 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1325 від 19.03.2012.

Також відповідно до п.40.3 ст.40 вказаного Закону Страхове бюро має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

У зв'язку з залученням аварійного комісара відповідно до положень ст. 40 цього Закону, Страхове бюро понесло витрати в розмірі 824,23 грн, які заявлені до стягнення з відповідача.

Під час ДТП водій ОСОБА_4 виконував роботу з профілактичного ремонту контактної мережі тролейбусного маршруту №12 по вул. Філатова у м. Одесі, тобто виконував безпосередньо свої трудові обов'язки, про що свідчить складена відповідачем довідка.

Поряд з цим, 24.03.2015 позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до водія ОСОБА_4, проте, рішенням вказаного районного суду в задоволенні позову відмовлено з підстав заявлення позову до неналежного відповідача у справі, оскільки громадянин ОСОБА_4 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з КП "Одесміськелектротранс", яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України повинно відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страхове бюро за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а ч.1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.

ОСОБА_4 водій КП "Одесміськелектротранс" є винною особою у скоєнні ДТП і, відповідно, КП "Одесміськелектротранс" винне у завданні збитків, з огляду на що у позивача виникло право звернутись з відповідною вимогою до КП "Одесміськелектротранс".

Однак, за приписом ч. 6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання. Тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Однією з підстав для відмови у позові є сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. (ч.4 ст.267 ЦК України).

Строк позовної давності для звернення Страхового бюро до суду з даним позовом про стягнення сплаченого страхового відшкодування слід відраховувати, з огляду на положення ч. 6 ст. 261 ЦК України, з 22.03.2012, оскільки 21.03.2012 позивачем здійснена виплата такого відшкодування.

Проте, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про відшкодування збитків в порядку регресу у грудні 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позивач не довів наявність поважних причин пропуску строку позовної давності.