Постанова ВГСУ від 12.07.2016 року у справі №910/14309/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 910/14309/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скарги Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" та ОСОБА_4

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.07.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.04.2016у справі№ 910/14309/15 господарського суду міста Києваза позовом Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт"доГромадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4провизнання договору недійснимза участю представників сторін: представник Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" - Власова О.О.; представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ :

04.06.2015 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (далі - БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт ", позивач) до Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" (далі - ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", відповідач) про визнання договору недійсним, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги повністю, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013 (далі - Договір) на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. ч. 2, 5 ст. 203 ЦК України; застосувати правові наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача повернути позивачеві нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв.м.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 10 650,00 грн та 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

16.07.2015 до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачеві нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв.м., та просив господарський суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 218,00 грн та 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Позовна заява обґрунтована тим, що: - Договір укладений з боку позивача особою з перевищенням наданих їй повноважень; - Договір укладений не з метою реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, а з метою виведення приміщень, купівля-продаж яких є предметом спірного договору, з ліквідаційної маси для уникнення погашення законних вимог кредиторів в процедурі банкрутства позивача; - умовами Договору не встановлено а ні способу, а ні порядку проведення розрахунків за ним, оскільки п. 6 вказаного договору встановлює, що плату за спірні приміщення позивач отримав до дати укладення спірного договору, а розрахунок за договором був проведений шляхом видачі відповідачем на ім'я позивача 07.05.2013 простого векселя серії АА 2520492 на суму 471 000 грн., який до виконання було пред'явлено після незаконного припинення позивача та, відповідно, припинення повноважень ліквідатора позивача Зорі О.І.

Позивач вважає, що з огляду на всі перелічені вище обставини спірний правочин є фіктивним, а відтак, має бути визнаний недійсним в силу приписів ст. 234 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, позовна заява обґрунтована тим, що згідно вимог ст. 44 та ч. 3 ст. 48 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

02.02.2015 між позивачем та адвокатським бюро "Дмитра Матвійчука" було укладено договір про надання правової допомоги № 48; 06.02.2015 адвокатським бюро було надано акт № 81 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) на суму 5 000,00 грн, а прибутковий касовий ордер № 10 від 06.02.2015 підтверджує оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2015 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/14309/15 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, укладений між БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" та ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013.

Стягнуто з ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" на користь БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" 1 218,00 грн витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката.

Повернуто з Державного бюджету України на користь БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" 9 432,00 грн надмірно сплаченого судового збору. Видано накази.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем доведено наявність та обґрунтованість обставин, викладених у позовній заяві, та підстав для визнання спірного договору недійсним з викладених у позові правових підстав.

Також, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять ордер на надання правової допомоги БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" у господарському суді міста Києва адвокатом Матвійчуком Д.В. та укладений між позивачем та адвокатським бюро "Дмитра Матвійчука" договір про надання правової допомоги № 48 від 02.02.2015, а також акт № 81 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 06.02.2015. Прибутковим касовим ордером № 10 від 06.02.2015 підтверджується оплата позивачем послуг адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/14309/15 (головуючий суддя: Калатай Н.Ф., суддя Рябуха В.І., суддя Ропій Л.М.) апеляційні скарги ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" та ОСОБА_4 (далі - третя особа) на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/14309/15 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/14309/15 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ухвала господарського суду міста Києва від 14.05.2012 про припинення провадження у справі № 5011-44/1491-2012, згідно вимог ст. 85 ГПК України, фактично, не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням в апеляційному порядку, а в подальшому була скасована, станом на дату укладення Договору існувала заборона на відчуження майна позивача, накладена ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012 у цій справі, тобто особа, яка укладала Договір від імені позивача, діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановила, що з боку позивача Договір підписано ліквідатором Зорею Олексієм Івановичем, а з боку відповідача - директором ОСОБА_12.

Водночас, з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що укладенню спірного Договору передували загальні збори позивача і відповідача (рішення загальних зборів позивача оформлене протоколом №2 від 18.04.2013, рішення загальних зборів членів відповідача, оформлене протоколом № 3 від 18.04.2012 (а.с. 29, 31 т. 1), якими були прийняті рішення про надання дозволу на реалізацію спірного майна та доручення ліквідатору Зорі О. І. укласти з відповідачем відповідний договір купівлі-продажу та про доручення Голові Правління відповідача ОСОБА_12 укласти договір купівлі-продажу з позивачем, відповідно.

Зі змісту вказаних рішень суд другої інстанції встановив, що єдиним членом позивача на той час була ОСОБА_13, яка, відповідно, і приймала рішення про надання дозволу на укладення Договору, яка водночас була секретарем загальних зборів учасників відповідача, на яких прийнято рішення про укладення договору купівлі-продажу спірного майна з позивачем.

Керуючись вимогами ч. 3 ст. 92 ГПК України, а також враховуючи, що учасник позивача ОСОБА_13 в будь-якому випадку була обізнана як про накладення ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012 у справі № 5011-44/1491-2012 заборони на відчуження майна, так і про апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.05.2012, якою провадження у справі № 5011-46/1491-2012 припинено, тобто про фактичне ненабрання вказаною ухвалою законної сили та, відповідно, існування заборони на відчуження майна позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про придбання спірного майна, враховуючи суб'єктний склад учасників обох юридичних осіб, також мав бути обізнаний про вказані обставини.

Крім того, суд другої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів схвалення позивачем Договору в будь-який спосіб, в той час як ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 5011-46/1491-2012 вжито заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони позивачу розпоряджатися всім належним їй на праві власності нерухомим майном, у тому числі спірним нежилим приміщенням площею 72,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48, літера "А", без згоди господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та отриманого у межах провадження у справі № 5011-14/1491-2012, тобто, фактично, підтверджено про відсутність згоди на відчуження спірного майна.

Враховуючи досліджені судом обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О. М. та за реєстрованого за № 521, як такого, що не відповідає положенням чинного законодавства України, а саме як такого, що укладений особою з перевищенням наданих їй повноважень, є законними та такими, що підлягають задоволенню, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Також, суд другої інстанції в постанові від 06.04.2016 погодився із висновками суду першої інстанції, що адвокатське бюро "Дмитра Матвійчука" входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, та про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5 000 грн.