Постанова ВГСУ від 12.07.2016 року у справі №909/1190/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 909/1190/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є. Борденюк, Д. Кривди, К. Круглікової, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуІвано-Франківської міської радина постановувід 04.05.2016Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 909/1190/15за позовомІвано-Франківської міської радидоВиконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської єпархії Української православної церквитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківськапровизнання договору оренди нежитлових приміщень недійсним у судове засідання представники сторін не з'явились заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулася до господарського суду з позовною заявою про визнання договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2971 від 20.12.2006, укладеного між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Івано-Франківською єпархією Української православної церкви, недійсним.

Позов заявлений з посиланням на наступне:

при укладенні договору не додержані вимоги щодо форми необхідної для чинності правочину, оскільки не проведено нотаріального посвідчення спірного договору оренди і такий договір відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним, а також не здійснена державна реєстрація.

максимальний термін, на який може укладатись договір оренди з дозволу виконавчого комітету міської ради, не повинен перевищувати 3 роки, таким чином, виконавчий комітет уклав спірний договір оренди з перевищенням повноважень;

орендоване майно є колишнім приміщенням дитячого садка і відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про дошкільну освіту" вивільненні приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2015 залучений до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2015 (суддя В. Калашник) у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

20.12.2006 укладений договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 (далі - Договір) між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (орендодавцем) та Івано-Франківською єпархією Української православної церкви.

Договір укладений на підставі рішення міськвиконкому від 20.12.2006 за №534 (п.2.3 Договору) для використання під молитовний будинок і канцелярію єпархіального управління (п.1.3 Договору).

Згідно п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 6 площею 19,1 кв.м. та вул. Чорновола, 6 б, площею 283,0 кв.м., які перебувають на балансі житлово-експлуатаційної організації №4.

Пунктом 6.1 Договору оренди передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його реєстрації та діє до початку будівництва нового будинку, який буде будуватись за адресою: вул. Чорновола, 6 та Чорновола, 6б.

Таким чином Договір укладений на невизначений термін.

Передання вказаних приміщень відбулось за актами приймання передачі від 20.12.2006.

22.02.2007 та 28.05.2008 укладені угоди №УО-2971-1 та №УО-2971-2 про внесення змін до Договору щодо розмірів орендної плати.

Доводи позивача про те, що недотримання сторонами форми правочину є підставою для визнання недійсним Договору є безпідставними, оскільки частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недотримання сторонами форми правочину не визначається підставою визнання правочину недійсним.

Крім того, частиною другою статті 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися стосовно усіх істотних умов договору і це підтверджується письмовими доказами та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Право або оспорюваний інтерес позивача, за захистом якого він звернувся, не порушені, а тому у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності слід відмовити.

Позивач звернувся з позовом про визнання Договору недійсним.

Такий спосіб захисту цивільного права передбачений ст. 16 ЦК України.

Проте, враховуючи вказане вище, заявляючи вказану позовну вимогу, позивач невірно визначив спосіб захисту свого порушеного права, а тому не має правових підстав для її задоволення.

Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська вказав, що Фонд звертався до Івано-Франківської єпархії Української православної церкви з пропозицією про внесення змін до договору в частині встановлення конкретного строку дії Договору.

Однак, відповідач залишив цю пропозицію без належного реагування.

З посиланням на вказане вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові.