ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2014 року Справа № 910/20105/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівДроботової Т.Б., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Ерідан"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.14у справі№910/20105/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг"доПриватного підприємства "Ерідан"простягнення 1 291 871,14 грн
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.14 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Дроботова Т.Б., Швець В.О.
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Литвин О.М. - за дов. від 26.03.14;
від відповідача:Хіміч Б.С. - за дов. від 16.01.13.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" у жовтні 2013 року заявлений позов про стягнення з Приватного підприємства "Ерідан" 1 291 871, 14 грн. збитків, у вигляді неодержаного прибутку. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 10.06.10 між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, за умовами якого відповідач передав у власність позивача нежитлове офісне приміщення загальною площею 326,9 кв.м, що знаходиться на першому та другому поверхах в будівлі №4-Г на вулиці Григорія Андрющенка у Шевченківському районі міста Києва. Позивач зазначав, що згідно розділу 6 вказаного договору продавець зобов'язався звільнити приміщення від майна та передати покупцеві приміщення не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення та повного розрахунку за цим договором та виконати своєчасно і належним чином увесь перелік робіт, наведений у Додатку № 2, проте станом на 15.10.10 цей перелік робіт відповідачем не виконаний. Позивач також вказував на те, що 01.10.10 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп" укладено попередній договір оренди, в якому сторони домовились до 01.11.10 укласти договір оренди придбаних позивачем приміщень, однак договір оренди позивачем не укладений через порушення відповідачем обов'язку з виконання переліку робіт у встановлені договором купівлі-продажу від 10.06.10 строки та неготовність приміщень до їх цільового використання. Позивач наголошував і на тому, що рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.11 у іншій справі №36/448, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.12, зобов'язано відповідача передати позивачеві спірні приміщення загальною площею 326,9 кв.м, і вказані рішення виконані 19.03.13 в примусовому порядку, при цьому, в акті вилучення майна зазначено, що в приміщеннях на другому поверсі загальною площею 154,5 кв.м ремонтні роботи, передбачені умовами договору купівлі-продажу від 10.06.10 не виконані, і дані приміщення для використання не придатні. Таким чином, позивач вважав, що оскільки в період з 16.10.10 до 01.01.13 він був позбавлений можливості використовувати спірні приміщення, зокрема здавати їх в оренду, відповідач має відшкодувати йому збитки у вигляді неодержаного прибутку, що складаються з суми орендної плати, яку він міг отримати, уклавши договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп", якщо б відповідач вчасно виконав свій обов'язок щодо проведення обумовлених договором робіт та передачі позивачеві приміщення готовим для його використання. При цьому, позивач посилався на приписи статей 22, 526, 530, 611, 623, 663 Цивільного кодексу України, статей 193, 225 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.14, ухваленим суддею Чинчин О.В., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суд першої інстанції, посилаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.13 у іншій справі №5011-27/16537-2012, якою з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" на користь Приватного підприємства "Ерідан" стягнуто 459 123, 60 грн. боргу за договором купівлі - продажу від 10.06.10, та в якій зазначено, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації надсилалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг", приміщення були передані ТОВ "Агроінвест консалтинг", а ремонтні роботи в них виконані, дійшов висновку, що оскільки позивач зобов'язання з оплати другої частини вартості нежитлового офісного приміщення у вказаному розмірі не виконав, то позовні вимоги про стягнення збитків є необґрунтованими. Місцевий суд керувався приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 16, 22, 623, 655, 692, 1166 Цивільного кодексу України, статей 173, 224 Господарського кодексу України. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Рєпіної Л.О. - головуючого, Суліма В.В., Тищенко А.І., постановою від 02.04.14, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції вказав на неврахування місцевим судом того, що згідно з умовами договору купівлі-продажу від 10.06.10, відповідач повинен був виконати ремонтні роботи у строк до 15.10.10, однак як установлено апеляційним судом, і це убачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.13 № 5011-27/16537-2012, декларація про готовність об'єкта до експлуатації датована 10.08.11, акт приймання передачі ПП "Ерідан" направлено 11.06.12, акт вилучення у відповідача приміщень, складений державним виконавцем 19.03.13, тобто наявне тривале невиконання відповідачем умов договору купівлі - продажу, що унеможливило укладення позивачем договору оренди на виконання умов попереднього договору. Водночас, суд апеляційної інстанції, установивши наявність усіх необхідних елементів цивільного правопорушення для застосування відповідальності, у вигляді відшкодування збитків, зокрема вину відповідача в не укладенні позивачем договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп", протиправну поведінку відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, дослідивши розмір заявлених позивачем до відшкодування збитків, визнав наявними підстави для задоволення позовних вимог. Постанова обґрунтована приписами статей 193, 225 Господарського кодексу України, статей 22, 525, 526, 611, 623, Цивільного кодексу України.
Приватне підприємство "Ерідан" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями, в яких просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 182, 331, 761 Цивільного кодексу України не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивач в період з 16.10.10 до 01.01.13 не мав можливості здавати приміщення в оренду з вини відповідача. Скаржник вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування збитків, адже постановою Вищого господарського суду України від 24.12.13 у іншій справі №5011-27/16537-2012 установлено невиконання саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" зобов'язань за договором купівлі - продажу в частині сплати 459123,60 грн. Наголошує скаржник і на тому, що попередній договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп" був укладений на ті ж приміщення, які вже були передані позивачем в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейський альянс» за тристоронньою угодою від 27.04.12, яка була підписана з боку відповідача на прохання позивача задля погашення боргу у розмірі 459 123, 60 грн. коштами які надійдуть від оренди. Водночас, скаржник посилаючись на приписи статей 42, 47, 32, 33, 34, 38, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, статей 22, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України, пункт 1 роз'яснення президії ВГСУ від 01.04.94 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» вважає відсутніми наявність усіх складових цивільного правопорушення.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 10.06.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" - покупцем та Приватним підприємством "Ерідан"- продавцем, укладено договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, за умовами якого продавець передав у власність покупця нежитлове офісне приміщення загальною площею 326,9 кв.м, що знаходиться на першому та другому поверхах в будівлі №4-Г на вулиці Григорія Андрющенка у Шевченківському районі міста Києва. Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що ціна договору становить 5 099 640,00 грн. з ПДВ, з урахуванням сплати авансу у розмірі 508404,00 грн. з ПДВ, та підлягає сплаті наступним чином: перша частина - 4 132 112,40 грн. сплачується покупцем упродовж 3-х робочих днів з дати укладання цього договору; друга частина - 459 123,60 грн. сплачується покупцем упродовж 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення, який буде засвідчувати фактичну передачу приміщення та готовність приміщення для його цільового використання. Розділом 6 вказаного договору продавець, зокрема зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, звільнити приміщення від майна і передати покупцеві приміщення не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення та повного розрахунку за цим договором; виконати своєчасно та належним чином увесь перелік робіт, наведений у Додатку №2 до цього договору; ввести будівлю в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку та надати покупцеві завірену належним чином копію зареєстрованого Держархівбудінспекцією сертифіката відповідності в строк до 30.09.10, а у випадку невиконання цього обов'язку покупець має право затримати термін сплати суми в розмірі 459123,60 грн., та відмовитись від підписання акта приймання - передачі приміщення на строк, пропорційний строку затримки надання йому зазначеного Сертифіката відповідності. Пунктом 3 Додатку №2 до цього договору сторони передбачили, що усі визначені роботи будуть починатися продавцем одночасно і максимальний строк їх завершення встановлюється через чотири календарних місяці з дати перерахування першої частини коштів за договором. Як установлено апеляційним судом, перша частина суми за договором від 10.06.10 сплачена позивачем 14.06.10, тобто роботи продавець мав виконати до 15.10.10. Водночас, судом установлено, що 01.10.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп", укладено попередній договір оренди, умовами якого сторони домовились до 01.11.10 укласти договір оренди, придбаних позивачем за договором від 10.06.10 приміщень, на визначених у попередньому договорі умовах. Між тим, як установлено апеляційним судом, позивачем договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп" не укладено. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" про стягнення з Приватного підприємства "Ерідан" 1 291 871, 14 грн. збитків, у вигляді упущеної вигоди, що складається з суми орендної плати, яку позивач міг би отримати, уклавши договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп" у разі належного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10.06.10. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Статтею 614 названого Кодексу унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи, вигода, не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Згідно з приписами статей 33, 34, частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши повторно усі обставини справи, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку зібраним у справі доказам установив, що позивачем доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки відповідача (тривале невиконання відповідачем зобов'язань щодо виконання робіт за договором від 10.06.10, і як наслідок неготовність приміщень до цільового використання, адже роботи мали бути виконані до 15.10.10, однак, як установлено апеляційним судом, декларація про готовність об'єкта до експлуатації датована 10.08.11, акт приймання-передачі Приватним підприємством «Ерідан» направлений лише 11.06.12, а акт вилучення у відповідача приміщень складений державним виконавцем 19.03.13); збитків (втрати позивача у вигляді неодержаного прибутку, що складається з суми орендної плати, яку останній міг би отримати уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп" договір оренди на виконання умов попереднього договору, і на який позивач мав право розраховувати у разі належного виконання зобов'язань відповідач та готовності приміщень до використання); існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачеві збитками (збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, яка полягає в порушенні зобов'язань за договором від 10.06.10). Водночас, судом апеляційної інстанції при розгляді спору установлено, що відповідачем не доведено відсутності його вини у невчасному виконання робіт, а навпаки вина відповідача полягає у порушенні умов договору купівлі - продажу. До дій таких, що вживались кредитором для одержання доходів відноситься і його звернення до суду з позовами до відповідача. При цьому, суд апеляційної інстанції дослідив розрахунок збитків, заявлений позивачем до відшкодування, та правомірно визнав його обґрунтованим і таким, що підтверджується документально. Викладеним спростовуються твердження скаржника про порушення апеляційним судом приписів статей 22, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України та не установлення судом усіх складових елементів цивільного правопорушення. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції установ наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), у розмірі заявленому до стягнення, визнається правомірним. Посилання скаржника, як на підставу для скасування постанови у справі, на те, що попередній договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсберг Груп" був укладений на ті ж приміщення, які вже були передані позивачем в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейський альянс» за тристоронньою угодою від 27.04.12 визнається неспроможним, оскільки за умовами попереднього договору основний договір оренди мав бути укладений до 01.11.10, тобто до укладення договору від 27.04.12, окрім цього, як установлено апеляційним судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський альянс» упродовж 2012 року орендні платежі сплачувало на користь Приватного підприємства "Ерідан". Щодо доводу скаржника про відсутність підстав для відшкодування збитків, через установлення під час розгляду іншій справі №5011-27/16537-2012 обставин стосовно несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консалтинг" решти коштів за договором купівлі -продажу, то цей довід не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки наявність чи відсутність заборгованості за договором купівлі - продажу стосується інших правовідносин між цими сторонами, які вже були предметом іншого судового розгляду. Не підтверджується матеріалами справи і твердження скаржника про порушення апеляційним судом приписів статей 42, 47, 32, 33, 34, 38, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, статей 182, 331, 761 Цивільного кодексу України, статей 216, 217 Господарського кодексу України, пункт 1 роз'яснення президії ВГСУ від 01.04.94 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди». Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.14 у справі №910/20105/13 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ерідан" залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т. Дроботова
В.Швець
Сервіси для юристів