Постанова ВГСУ від 12.05.2016 року у справі №914/2912/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 914/2912/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Гоголь Т.Г., Добролюбової Т.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.03.2016у справі№ 914/2912/15господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства "Альба Україна"простягнення заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явились не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 (головуючий суддя - Іванчук С.В., судді - Пазичев В.М., Фартушок Т.Б.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді - Зварич О.В., Хабіб М.І.), зупинено провадження у справі № 914/2912/15 на підставі п.1 ч.2 ст.79 ГПК України; призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54; судовому експерту надати висновки щодо наступного питання:

- в якому розмірі підтверджується заборгованість ТОВ "Сальве Львів", щодо погашення суми основного боргу перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за договором купівлі-продажу №Г-98 від 04.01.2010 (із внесеними змінами і доповненнями), укладеним між ТОВ "Сальве Львів" та ПАТ "Альба" та договором відступлення прав вимоги №70450-20/14-7 від 05.06.2014 укладеним між ПАТ "Альба" та ПАТ "Банк "Київська Русь" ?

- в якому розмірі підтверджується розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням умов договору купівлі-продажу №Г-98 від 04.01.2010 (із внесеними змінами і доповненнями) укладеного між ТОВ "Сальве Львів" та ПАТ "Альба" та договору відступлення прав вимоги №70450-20/14-7 від 05.06.2014 укладеного між ПАТ "Альба" та ПАТ "Банк "Київська Русь" згідно заявлених позивачем позовних вимог ?

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.204 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 34, 35, 41, 42, 43, 79, 83, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач, третя особа не надіслали.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права за результатами перегляду судового рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В серпні 2015 ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів" про стягнення 521 577, 74 грн основної заборгованості, 58 465, 02 грн пені, 19 419, 84 грн 3% річних та 399 547, 11 грн інфляційних втрат.

Підставою даного позову є взаємовідносини, що склались між сторонами на підставі невиконанням відповідачем договору купівлі-продажу №Г-98 від 04.01.2010, укладеного між ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Сальве-Львів", з урахуванням відступлення права вимоги за договором № 70450-20/14-7 від 05.06.2014 Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" (новий кредитор).

Ухвала Господарського суду Львівської області від 09.12.2015 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі мотивована посиланням на необхідність у спеціальних знаннях з приводу встановлення обставин, які входять до предмета доказування, яка виникла під час розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що: - ст.ст.41, 106 ГПК України не передбачена можливість оскарження ухвал про призначення судової експертизи; - зупинивши провадження у справі на час проведення судової експертизи, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому законом повноважень.

Касаційна інстанція виходить із такого.

Згідно з ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас згідно з ч.1 ст.41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Суд першої інстанції не навів жодних обґрунтувань необхідності призначення у справі судової експертизи, зазначивши лише те, що для з'ясування питань, які виникли в ході судового розгляду справи, потрібні спеціальні знання. При цьому місцевий суд зовсім не зазначив того, потреба у яких спеціальних знаннях виникла в ході розгляду спору та для встановлення яких фактичних даних, які б входили до предмета доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не може визнати вказану ухвалу обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

У свою чергу необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.