Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №922/1286/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 922/1286/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Єгоров В.С., відповідача-не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015у справі№922/1286/14 за позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доНововодолазького підприємства теплових мережпро стягнення 106610,29 грн. пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річнихвстановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014 (суддя Смірнова О.В.), стягнуто з Нововодолазького підприємства теплових мереж на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3176,47 грн. пені, 6432,56 грн. штрафу, 4166,99 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 6352,95 грн. В частині позовних вимог про стягнення 28588,28 грн. пені та 57893,40 грн. штрафу відмовлено з мотивів зменшення на підставі п.3 ст.83 ГПК України заявленої до стягнення суми пені на 90%. Відстрочено виконання рішення до 22.06.2015р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (судді: Сіверін В.І., Ільїн О.В., Терещенко О.І.) рішення скасовано в частині відстрочення виконання рішення та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення. В решті рішення залишено без змін.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 28588,28 грн. пені та 57893,40 грн. штрафу, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.549,551,625 ЦК України, ст.ст.218,219,233 ГК України та ст.ст.4,42,43,83,84,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували майнові інтереси обох сторін, а саме тяжкий фінансовий стан позивача, збиток якого в 2013р. становив 12,5млрд.грн., та який спричинений в тому числі неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань. Заявник також вказує на недоведеність виняткового характеру випадку для надмірного зменшення розміру пені та штрафу аж на 90%, а відсутність вини боржника у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови у стягненні 28588,28 грн. пені та 57893,40 грн. штрафу) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 28588,28 грн. пені та 57893,40 грн. штрафу з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій на 90%, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідачем не було здійснено своєчасного розрахунку, а саме до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за поставлений природний газ у жовтні-грудні 2012 року, жовтні-грудні 2013 року, тобто допущено прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого у 2012 році природного газу за договором про закупівлю природного газу №64-2012-БО-31 від 18.07.2012.

Проте, у відповідності до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судом першої інстанції враховано, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі державних органів, в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, а тому своєчасні розрахунки за газ можливі тільки у разі, якщо своєчасно розраховуються за послуги теплопостачання вищевказані суб'єкти.

В той же час, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що знаходження відповідача у тяжкому фінансовому стані викликане передусім неплатежами з боку бюджетних установ, державних та комунальних підприємств, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Так, згідно додатків №№1,2,3 до відзиву на позовну заяву, заборгованість бюджетних установ перед відповідачем за послуги теплопостачання за 2012 рік складає 1335,1 тис. грн., за 2013 рік - 654,6 тис. грн., за 2014 рік - 248 тис. грн. Відповідно до листа Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури м. Харкова від 13.05.2014 №05-16/1077, починаючи з 2011 року субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, через невідповідність тарифів на послуги теплопостачання для бюджетних установ, організацій та інших споживачів, не надходило. Згідно додатку №5 до відзиву на позовну заяву, заборгованість з різниці цін на газ бюджетних організацій з різниці в тарифах за 2011 рік складає 557,3 тис. грн., за 2012 рік - 71,7 тис. грн., що значно перевищує розмір боргу відповідача за поставлений природний газ.

Як вбачається з висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в Харківській області, діяльність підприємства є збитковою, коефіцієнт абсолютної ліквідності з початку 2012 року та на кінець 2012 року нижче нормативного значення, фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища. Негативний вплив на фінансовий стан підприємства має нераціональна структура активів балансу, що створює передумови для його кризового становища. Підприємство має тимчасову нестачу власних оборотних активів, запобігти якої можливо лише за умови залучення кредитних коштів або за умови отримання субвенцій з держбюджету на погашення заборгованості з різниці ціни на газ. Основна причина виникнення заборгованості виникла з причин несвоєчасних розрахунків з відповідачем державних та комунальних підприємств.

Таким чином, даний випадок є винятковим, оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з складною економічною ситуацією та внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів в частині надмірного зменшення розміру стягуваних пені та штрафу, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Як роз'яснено в п.3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, відповідач належним чином не обґрунтував, яким чином сам по собі його статус комунального підприємства місцевого значення (неприбуткової організації) може свідчити про вкрай скрутне фінансове становище боржника.

Судами також не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про настільки тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, який би вимагав зменшення розміру стягуваної неустойки аж на 90%, оскільки таке зменшення штрафних санкцій є надмірним та жодним чином не стимулює боржника до подальших своєчасних розрахунків за спожитий газ.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до ст.617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст.617 ЦК України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (бюджетні установи, державні та комунальні підприємства) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, це стосується посилань судів в обґрунтування підстав зменшення розміру неустойки на значну суму дебіторської заборгованості відповідача, зокрема, в частині заборгованості бюджетних організацій перед підприємством за послуги теплопостачання.