ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2017 року Справа № 910/16284/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА", м. КиївдоДочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київпростягнення 92 900, 68 грн.
за участю представників
позивача: Гусєв П.В.,
відповідача: Перов Д.А.
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (далі за текстом - ПрАТ "СК "ПРОВІДНА") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі за текстом - ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу витрати в сумі 92 900, 68 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ПрАТ "СК "ПРОВІДНА" 92 900, 68 грн. страхового відшкодування та судовий збір.
Вищевказані судові акти мотивовано тим, що виплативши страхове відшкодування у визначеному розмірі за договором страхування, позивач в силу приписів чинного законодавства набув права вимоги до відповідача як особи, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом станом на час скоєння ДТП.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2017 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
ПрАТ "СК "ПРОВІДНА" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2013 року ПрАТ "СК "ПРОВІДНА" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна компанія "Авто-лайф" (далі за текстом - ТОВ "АК "Авто-лайф") (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0663520/1809/13 (далі за текстом - Договір), відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є "MAN" 10/224, д.р.н. НОМЕР_1, 2006 р.в.
Додатковою угодою № 06/0663520/1809/14-1 від 29.11.2014 року до Договору страхування було змінено вигодонабувача за Договором, яким став ОСОБА_6.
01.12.2014 року на 29 км+930 м автодороги Київ-Чоп в с. Мрія Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автобусу "MAN" 10/224, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 та транспортного засобу "ЗіЛ" 431412 д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, внаслідок якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Як встановлено постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.12.2014 року № 369/13185/14-п, вказана ДТП сталася внаслідок порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодекс України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з наявністю між ПрАТ "СК "ПРОВІДНА" (страховик) та ТОВ "АК "Авто-лайф" (страхувальник) Договору страхування пошкодженого у зазначеній ДТП транспортного засобу "MAN" 10/224, д.р.н. НОМЕР_1 страхувальник як потерпілий у вказаній ДТП звернувся до страховика із заявою про факт настання події.
За результатами здійснення огляду застрахованого транспортного засобу на підставі звіту № 122 про оцінку автобуса MAN 10.224 реєстраційний номер НОМЕР_1 від 23.01.2015 року та калькуляції, складених ПП "Експерт-Сервіс-Альфа", позивачем оформлено страховий акт № 2300065158 від 02.03.2015 року з визначеною у ньому сумою страхового відшкодування до виплати в розмірі 92 900, 68 грн.
Вказану суму відшкодування було сплачено позивачем на користь вигодонабувача.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги правом на відшкодування останнім коштів, сплачених за відновлювальний ремонт автомобіля, пошкодження якого відбулось в результаті протиправних дій їх страхувальника.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Сервіси для юристів