ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2017 року Справа № 906/804/16
Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Вознюк Є.В.; відповідача - Богдан С.В.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від17.01.2017у справі№ 906/804/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"простягнення 56 428, 74 грн
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - ТОВ "Житомиргаз збут") про стягнення 56 428, 74 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.08.2016 порушено провадження у справі № 906/804/16 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Житомиргаз збут" про стягнення 56 428, 74 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Давидюк В.К.) від 31.10.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.) від 17.01.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, суд стягнув з ТОВ "Житомиргаз збут" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 56 428, 74 грн.
Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2017, ТОВ "Житомиргаз збут" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст. 614 ЦК України, 218 ГК України, а також норм процесуального права, зокрема ст. 32, 33, 43 ГПК України з огляду на невідповідність даного судового рішення дійсним обставинам справи.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 касаційну скаргу ТОВ "Житомиргаз збут" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2017.
ТОВ "Житомиргаз збут" 12.04.2017 через канцелярію суду було додатково подано письмові пояснення у справі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами 30.06.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Житомиргаз збут" (покупець) був укладений договір №15-725-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п.1.1 договору).
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п.1.2. договору).
Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані і скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником і скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
На виконання умов даного договору позивач протягом липня - грудня 2015 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 423 654 209, 45 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Житомиргаз збут" про стягнення 56 428, 74 грн 3% річних у зв'язку з тим, що покупцем не було здійснено оплату за спожитий природний газ у встановлені строки.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що підписання сторонами у 2015 році спільних протокольних рішень і виконання положень останніх, а також положень постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата вартості отриманого природного газу за договором №15-725-Н від 30.06.2015, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, а тому відсутні правові підстави для застосування до даних правовідносин ст. 625 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, в свою чергу, виходив із того, що встановлений механізм перерахування субвенцій не впливає на строк та порядок розрахунків сторін за договорами купівлі-продажу природного газу, оскільки укладені спільні протокольні рішення визначають лише послідовність перерахування суми субвенції через коло розпорядників коштів.
Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на таке.
Як встановлено місцевим господарським судом 21.09.2015, 20.10.2015, 19.11.2015, 18.12.2015, 21.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Житомиргаз збут", ГУ Державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, НАК "Нафтогаз України" були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, предметом яких була організація проведення взаєморозрахунку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Кожне спільне протокольне рішення вказує, що розрахунки між сторонами, по-перше, здійснювались в межах договору №15-725-Н від 30.06.2015, укладеного між сторонами, і, по-друге, є одночасно процедурою погашення зобов'язань відповідача з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг і субсидій населенню.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за придбаний природний газ відповідно до договору №15-725-Н купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015.
Сервіси для юристів