Постанова ВГСУ від 12.04.2017 року у справі №904/7356/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 904/7356/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівВасищака І.М., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились від третьої особи 1: не з'явились від третьої особи 2: не з'явились від ВДВС: не з'явилисьна ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 рокуза скаргоюПриватного акціонерного товариства "Делос"на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській областіу справі№ 904/7356/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дебітум"до Приватного акціонерного товариства "Делос",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,простягнення 3202000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Делос" (далі відповідач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі ВДВС), в якій, з урахуванням зроблених доповнень, просило суд:

- визнати неправомірними дії ВДВС щодо не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

- визнати неправомірними дії ВДВС, що полягали у винесенні постанови від 29.06.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 05.07.2016 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 51455368;

- визнати недійсною постанову ВДВС про арешт коштів боржника, винесену 05.07.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 51455368;

- визнати недійсною постанову ВДВС від 29.06.2016 р. про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні ВП № 51455368;

- зобов'язати ВДВС здійснити дії, що полягають у закінченні виконавчого провадження ВП № 51455368, у зв'язку із добровільним виконанням судового рішення.

Подану скаргу боржник мотивував тим, що ним було одержано постанову про відкриття виконавчого провадження вже після спливу строку, встановленого для добровільного виконання судового рішення. При цьому, на думку відповідача, ним було виконано судове рішення в добровільному порядку, а саме: в порядку, погодженому із стягувачем в укладеній ними угоді про погашення боргу. Однак, не зважаючи на це, державний виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника, прийняв рішення про стягнення з нього виконавчого збору та не вчинив необхідних у такому випадку дій із закриття виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року скаргу відповідача на дії ВДВС задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року апеляційну скаргу ВДВС залишено без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про те, що внаслідок несвоєчасного одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, останній був позбавлений можливості виконати судове рішення в добровільному порядку протягом семи днів з моменту винесення даної постанови. Зважаючи на це, суди визнали неправомірними дії державного виконавця щодо вчинення примусових виконавчих дій, які полягали в накладенні арешту на грошові кошти боржника, та щодо стягнення з боржника виконавчого збору, а також визнали недійсними відповідні постанови ВДВС. При цьому, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що рішення у даній справі було виконано боржником у добровільному порядку, визначеному в укладеній із стягувачем угоді про погашення боргу, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішення, ВДВС звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги на дії ВДВС.

В своїй касаційній скарзі ВДВС зазначає, що строк з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та до моменту виконання ним судового рішення у даній справі перевищує передбачений законом семиденний термін добровільного виконання. Тому, на думку скаржника, у даному випадку ним правомірно розпочато вчинення примусових виконавчих дій та стягнуто з боржника судовий збір. Одночасно з цим, ВДВС зауважує, що укладена між боржником та стягувачем угода про погашення боргу (мирова угода) судом затверджена не була.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року позов задоволено, стягнуто з боржника на користь стягувача 3202000,00 грн. основного боргу та 64040,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

06.11.2015 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ № 904/7356/15.

16.06.2016 року за вказним наказом ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51455368, в якій встановлено строк для добровільного виконання наказу суду до 23.06.2016 року (т. 1 а.с. 146).

У даній постанові зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника 17.06.2016 року листом № 02114/9306 від 16.06.2016 року (т.1 а. с. 144-145).

За твердженнями ВДВС, відповідна постанова була отримана боржником 02.07.2016 року, про що свідчить реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції за 17.06.2016 року та відстеження пересилання поштових відправлень (т. 1 а.с.167-168).

З огляду на те, що боржником у добровільному порядку наказ суду до 23.06.2016 року виконано не було, 29.06.2016 року ВДВС винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 326604,00 грн, а 05.07.2016 року ВДВС винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми 3592644,00 грн.

Відповідач вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а винесені ним постанови про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на грошові кошти незаконними, оскільки, за твердженнями боржника, ним було одержано постанову про відкриття виконавчого провадження лише 05.07.2016 року.

До матеріалів справи залучено листа за вих. № 48 від 06.07.2016 року, яким відповідач повідомив ВДВС про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження 05.07.2016 року та можливість виконати судове рішення у добровільному порядку протягом семи днів з дати отримання цієї постанови (т.1, а. с.180).

В матеріалах справи міститься заява боржника вих. № 49 від 12.07.2016 року про припинення виконавчого провадження (т. 1 а. с. 181), мотивована тим, що між стягувачем та боржником укладено угоду про погашення боргу, який виник на підставі рішення суду від 19.10.2015 року, шляхом передачі стягувачу в рахунок погашення боргу майна підприємства, а саме холодильних камер №№ 1, 2, 3 та холодильного обладнання до них на загальну суму 3266040,00 грн. В заяві боржник зазначив, що майно передано на виконання угоди про погашення боргу по акту приймання-передачі майна від 11.07.2016 року.