Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №903/1217/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 903/1217/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агас" на ухвалувід 24.02.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 903/1217/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агас" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пакко-Холдинг" пророзірвання договору оренди у судове засідання прибув представникпозивачаМаркович В.О. (дов. від 06.08.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агас" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про розірвання договору оренди від 23.09.2010 № 3912.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.02.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

23.09.2010 між ТОВ "Агас" (орендодавець) та ТОВ "Пакко Холдинг" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), а саме нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Хмельницький , вул. Гастело, 6/1, загальною площею 875,7 кв.м та нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Довженка,12, загальною площею 987,0 кв.м.

Згідно з п.5.1 Договору, строк оренди починає свій перебіг з 01.10.2010 та закінчується 23.09.2017.

Відповідно до п.7.1.4 орендар має право здавати об'єкти оренди у суборенду лише після отримання попередньої письмової згоди на це орендодавця.

Підставами позову орендодавець визначає погіршення стану об'єктів оренди, з посиланням на акти перевірки та звіт про оцінку, який проведений підприємством "Декро Експерт", а також на здачу частини орендованих приміщень в суборенду без згоди орендодавця.

Однак, у акті передачі-приймання від 01.10.2010 зазначено, що стан об'єктів оренди на момент передачі задовільний.

Зазначений технічний стан підвального приміщення підтверджено і у звіті про оцінку №01/05/2015, яка проводилась підприємством "Декро Експерт".

Водночас, відповідачем здійснений ремонт приміщення по вул.Гастелло, 6/1 на суму 331127,21 грн, та по вул. Довженка,12 на суму 185 254,74 грн, всього на 516 381,95 грн.

Умовами договору не передбачено дострокового розірвання договору оренди з підстав погіршення технічного стану орендованих приміщень, а надані позивачем акти перевірки складено без врахування п.13.4 договору, яким передбачено, що кожна із сторін зобов'язана один раз в рік в строк з 1 по 31 січня складати та направляти іншій стороні перелік у кількості трьох осіб, які будуть вважатися згідно з п.6.1.1 Договору уповноваженими представниками сторін. Крім того, з акту приймання-передачі від 01.10.2010 вбачається, що об'єкти оренди передані у задовільному стані.

Враховуючи вказане, відсутні підстави для розірвання договору оренди відповідно до п.3 ч.1 ст.783 ЦК України.

Щодо передачі орендарем приміщення у суборенду, то з матеріалів доданих відповідачем до пояснення від 18.12.2015 №3898 вбачається, що відповідачем передано в суборенду лише частину орендованого об'єкта оренди за адресою м. Хмельницький, вул.Гастелло, 6/1, а з умов Договору (пп.7.1.4, п.7.1), а письмова згода орендодавця необхідна лише при здачі в суборенду об'єктів оренди.

Тобто, за умовами договору оренди не передбачено обов'язкової письмової згоди орендодавця на здачу орендарем в суборенду частини орендованих об'єктів оренди.

За даних обставин відсутні правові підстави для розірвання договору оренди згідно з п.2 ч.1 ст.783 ЦК України.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія суддів: А.Василишин, Т. Філіпова, Г. Бучинська) апеляційна скарга повернута без розгляду з посиланням на таке.

Згідно з частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, обов'язком апелянта визначено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору і доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Як вбачається із статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року становить 1 378,00 грн.

Позивач, як доказ сплати судового збору, долучив до апеляційної скарги платіжне доручення № 15683 від 15.02.2016 про сплату судового збору в розмірі 1339,80 грн.

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру заявник повинен сплати 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VI від 8 липня 2011 року, при подачі апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Виходячи з вищенаведеного, при поданні апеляційної скарги, позивач мав би подати документ, що підтверджує сплату судового збору до Державного бюджету України в розмірі 1515,80 грн.