Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №902/1223/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 902/1223/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Коваленка В.М., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 16.11.2015 рокута постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі№ 902/1223/15 господарського суду Вінницької областіза позовомОСОБА_4доДочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff"пропро стягнення 18 432, 19 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. за участю представників сторін: від Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" - Тапанова Р.А. дов. б/н від 15.01.2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2015 року ОСОБА_4 (далі - Позивач ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff") 18 432,19 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року у справі № 902/1223/15 (суддя - Стефанів Т.В.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі № 902/1223/15 (головуючий суддя - Демянчук Ю.Г., суддя - Мамченко Ю.А.; суддя - Крейбух О.Г.) рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року у справі № 902/1223/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі № 902/1223/15, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі № 902/1223/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі № 902/1223/15 - без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач ОСОБА_4 з 12.04.2010 року в ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" займав посаду менеджера з питань регіонального розвитку (ключовий роздріб), регіон Регіональної дирекції з продаж Південний Схід Департаменту з продаж; 01.10.2010 року переведений на посаду менеджера з питань регіонального розвитку (лінійний роздріб), регіон Регіональної дирекції з продаж Північний Схід.

На підставі наказу № 174 - НК від 13.03.2014 року позивача було звільнено 14.03.2014 року за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, і не оспорюється сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до виписки про рух коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райфайзен Банк Аваль" Позивача, заробітна плата (в тому числі компенсація за невикористану щорічну відпустку) у розмірі 12 873, 25 грн. надійшла на рахунок 06.06.2014 року (аркуш 3 банківської виписки).

01.09.2015 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 432,19 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачем ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" заявлено про застосування строків позовної давності.

Розглянувши вказаний позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем без поважних причин пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки зроблені з порушенням приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 432, 19 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн. (загальна сума 23 432,19 грн.).

Підставою відмови у позові став, на думку судів попередніх інстанцій, сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких повивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Загальні правила про позовну давність передбачені ЦК України.

Зокрема, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 233 КЗпП України передбачені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.