ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2014 року Справа № 905/5295/13
господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року у справі № 905/5295/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна" до публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про стягнення суми, -
Встановив:
У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Геннліх Україна" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про стягнення 452497,47 грн. збитків, понесених у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 390-11 від 25 травня 2011 року в частині прийняття від позивача товару, а також, у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 5 березня 2013 року у справі № 5006/4/118/2012, яким останнього зобов'язано прийняти за актом приймання-передачі від позивача конвеєр 33-0981 172.000СБ (кресл. від виробника TR1101240500075XS).
Рішенням господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 25 травня 2011 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 390-11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача певну продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти цю продукцію і оплатити її.
Своїх договірних зобов'язань відповідач не виконав, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Донецької області від 5 березня 2013 року у справі № 5006/4/118/2012 його було зобов'язано прийняти предмет договору купівлі-продажу за відповідним актом приймання-передачі.
На виконання зазначеного судового рішення видано наказ, дублікат якого 18 березня 2013 року пред'явлений позивачем до примусового виконання, в зв'язку з чим 9 серпня 2013 року відділом державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття відповідного виконавчого провадження.
В зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 5 березня 2013 року у справі № 5006/4/118/2012, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст.ст. 224-226, 229 Господарського кодексу України збитків в розмірі 452497,47 грн., які складаються з реальних витрат у сумі 326982,38 грн. та неотриманого доходу у розмірі 125515,38 грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування збитків, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою господарсько-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності згідно ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність правопорушення, що включає в себе певні елементи, зокрема, збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину.
Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів в підтвердження елементів правопорушення, яке тягне за собою цивільну правову відповідальність, а визначений ним розмір збитків складає вартість товару, який є предметом договору купівлі-продажу, яка підлягає стягненню з інших правових підстав, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування збитків.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, не є понесеними ним збитками, а є вартістю товару, сплату якого позивач має право вимагати на умовах договору, а також норм Цивільного та Господарського кодексів України, якими регулюються положення щодо виконання зобов'язань, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваної позивачем постанови апеляційного господарського суду у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Сервіси для юристів