Постанова ВГСУ від 12.03.2014 року у справі №904/6931/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 904/6931/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2014

у справі №904/6931/13

за позовом Приватного підприємства "Дістас"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 513893,08 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю; Спектор С.Б. - директор;

від відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Приватне підприємство "Дістас" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 513893,08 грн. заборгованості, з яких: 484729,56 грн. - основний борг; 23864,61 грн. - пені ; 5298,91 грн. - 3 % річних, за договором поставки № 7 від 03.01.2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2013р. між ПП "Дістас" (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого продавець у травні 2013 року здійснив поставку на користь відповідача товару на загальну суму 857432,60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами здачі-прийому робіт (надання послуг) та виписками.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата виконується шляхом перерахування всієї суми на розрахунковий рахунок продавця на протязі 7 банківських днів з дня відвантаження товару; датою відвантаження вважати дату у видатковій накладній.

Відповідно до п.3.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за цей період, нараховану на суму прострочення платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п.3.3. договору по результатам діяльності сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом; дані, які підтверджені сторонами у акті звірки, є підставою для кінцевих взаєморозрахунків.

01.02.2013р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору поставки, відповідно до умов якої пункт 3 договору поставки №7 від 03.01.2013р. було доповнено розділом 1 пунктом 1.2. наступного змісту: "Згідно заявок покупця продавець приймає на себе зобов'язання здійснити лакування/літографування жесті ЕЖК (товару)"; пунктом 3.4. наступного змісту: "Приймання -передача виконаних робіт по лакуванню /літографуванню товару виконується сторонами шляхом підписання акту виконаних робіт"; та пунктом 3.5. наступного змісту: "Вартість робіт по лакуванню/літографуванню товару визначається згідно акту виконаних робіт".

Судами встановлено, що надані позивачем оригінали первинних документів (договір поставки, видаткові накладні та акти здачі-прийому робіт, надання послуг) підтверджують поставку товару позивачем відповідно до умов вищезазначеного договору, проте відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за поставлений товар та виконані роботи по лакуванню /літографуванню товару/ у встановлений договором строк не розрахувався, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами, існує заборгованість у розмірі 487609,56 грн.

Крім того, під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, відповідач визнав наявність боргу за цим договором та погодився із зазначеною сумою за вирахуванням 2880 гривень, яка помилково була включена до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.13 р. та позовної заяви. У зв'язку з чим, розмір основного боргу позивачем було уточнено та знижено до 484729,56 гривень. Також, позивач відповідно до п.3.2. договору нарахував відповідачу 23864,61 грн. - пені та 5298 грн. - 3% річних.