Постанова ВГСУ від 12.03.2014 року у справі №901/2074/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 901/2074/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Щолкінської міської радина рішення та на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2013у справі№ 901/2074/13господарського судуАвтономної Республіки Кримза позовомЩолкінської міської радидоОрендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"простягнення 490582,72 грн.за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.03.2014 № 02-05/78 для розгляду касаційної скарги у справі № 901/2074/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 12.03.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Мележик Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 у справі №901/2074/13 (суддя Толпиго В.І.) у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Борисова Ю.В., судді - Гонтар В.І., Рибіна С.А.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 у справі №901/2074/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Щолкінською міською радою (Орендодавець) та ОП "Кримтеплокомуненерго" (Орендар) 01.12.2007 укладено договір оренди № 2 цілісного майнового комплексу блочної модульної котельної "Віток" з доповненнями, за умовами якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс блочної модульної котельної "Віток", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколом про результати інвентаризації та балансом підприємства, складеним станом на 01.12.2007, вартість якого складає 3890400,00 грн., в тому числі: основні фонди по залишковій вартості 3887305,94 грн.

Орендна плата складає без ПДВ за перший місяць оренди 3290,63 грн. (п.3.1 договору).

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством (п. 3.4 договору).

У відповідності до п. 8.2 договору, Орендодавець має право виступати з ініціативою відносно внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, в разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, запропоновані до внесення, розглядаються на протязі одного місяця з дати їх надання на розгляд іншій стороні (п. 10.3 договору).

Додатковою угодою до договору оренди від 03.12.2010 змінено п. 1 договору, відповідно до якого Орендар прийняв в строкове платне користування у складі цілісного майнового комплексу блочної модульної котельні "Віток" - реконструкцію "КОЛВІ", вартість якої складає 3388302,00 грн. з ПДВ; п. 3 договору доповнено пунктом 3.8, яким визначено, що плата за оренду складає без ПДВ за базовий місяць оренди 2837,70 грн. та розрахована на підставі орендної ставки в 1 %; внесено зміни до п. 3.3 договору, яким передбачено, що орендна плата перераховується в розмірі 100% в місцевий бюджет Щолкінської міської ради.

Додатковим угодами до договору оренди від 01.12.2007 продовжено строк дії договору до 01.10.2013.

Судами досліджено, що рішенням Щолкінської міської ради від 06.10.2011 № 25 "Про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу блочної модульної котельні "Віток" вирішено внести зміни до вищезазначеного договору та встановити орендну плату в розмірі 10 % від вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки. Також вирішено укласти додаткову угоду про внесення змін до договору.

Як вірно зазначили суди, не отримавши погодження від відповідача за результатом листування, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути суму недоотриманої суми орендної плати з останнього, визначивши її правову природу як збитки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та, надавши оцінку всім матеріалам справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.