ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 607/18812/22
провадження № 51-3070 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210010003332, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Тернопіль та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Вирішено цивільний позов адвоката ОСОБА_8 в інтересах малолітнього ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та прокурора в інтересах держави, а також питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що у неї, 13 листопада 2019, у вечірню пору доби, під час перебування в КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради на лікуванні зі своїм малолітнім сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник умисел спрямований на умисне заподіяння останньому тілесних ушкоджень та з цією метою реалізації умислу, переконавшись про відсутність поблизу бокс-палати №20 медичного персоналу, засуджена взявши медичну голку та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з особливою зухвалістю наблизившись до потерпілого та зафіксувавши пальцями повіки правого ока, медичною голкою ушкодила праве очне яблуко, проколовши рогівку, що спричинило для дитини особливий, нестерпний біль, від чого він почав плакати.
14 листопада 2019 року під час ранкового обходу пацієнтів, лікуючий лікар під час огляду малолітнього ОСОБА_9 виявила травму правого ока у зв`язку з чим дитина була транспортована до офтальмологічного відділення, де під час обстеження у дитини було встановлено діагноз «проникаюче поранення рогівки правого ока», без порушення функції зору. Оскільки, внаслідок умисного спричинення проникаючого поранення рогівки правого ока ОСОБА_10 тяжкі наслідки для малолітнього не настали, остання бажаючи довести свій злочинний умисел спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень для дитини, діючи умисно, цілеспрямовано, знаючи, що через вікові особливості малолітній ОСОБА_9 не може розуміти характер та значення вчинених з ним дій, та цілковито довіряючи матері не зможе чинити опору, перебуваючи у бокс-палаті у вечірню пору доби, знову взявши медичну голку та, наблизившись до потерпілого, зафіксувавши пальцями повіки правого ока, повторно ушкодила праве очне яблуко, з проникненням у його передню камеру, двічі проколовши рогівку ока, спричинивши для дитини особливий, нестерпний біль, від чого він почав сильно плакати та на плач прийшов медичний персонал медичного закладу охорони здоров`я, для надання допомоги.
В подальшому, 15 листопада 2019 року, малолітнього ОСОБА_9 було транспортовано до офтальмологічного відділення КНП «Тернопільська університетська лікарня», де під час обстеження у дитини було встановлено діагноз «проникаючі поранення рогівки правого ока», що як наслідок призвело до після травматичних змін правого очного яблука з втратою зору цим оком.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 малолітньому ОСОБА_9 , спричинено травму правого очного яблука, яке за своїми наслідками, належить до тяжкого тілесного ушкодження, вчиненому способом, що має характер особливого мучення, що спричинило втрату функції органу та поєднано зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Стверджує, що вина обвинуваченої не була доведена поза розумним сумнівом, а вирок ґрунтується виключно на непрямих доказах, жодних прямих доказів її винуватості немає. Зазначає, що висновок судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні є неналежними доказом, оскільки висновок, що знаряддям злочину є медична голка ґрунтуються на припущеннях. Крім того, вказує на недотримання належної процедури визначення експертної установи, з огляду на відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи. Вважає, що продовження строків досудового розслідування відбулись з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на направлення обвинувального, на його думку, поза межами строку, визначеного ст. 219 КПК України. Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог кримінального процесуального закону, не спростував належним чином твердження про наявність цих недопустимих доказів у кримінальному провадженні та не надав мотивовані відповіді на них.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Позиції інших учасників судового провадження
Сервіси для юристів