Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №910/16833/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 910/16833/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 28.10.2013 р.та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р.у справі № 910/16833/13 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"простягнення заборгованості в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про стягнення суми основного боргу у розмірі 139390,00 грн., 1776,53 грн. інфляційних втрат та 6564,70 грн. 3% річних. Позивачем в суді першої інстанції була подана заява про уточнення та зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі - 139390,00 грн. та 6564,70 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.10.2013 року (Ониськів О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 139390,00 грн., 6564,70 грн. 3% річних та 2919,09 грн. судових витрат. Припинено провадження у справі в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 1776,53 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року (головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Дикунська С.Я., Коршун Н.М.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/16833/13 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції частково скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року у даній справі в частині стягнення 3% річних та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Сторони, згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією. Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (генпідрядник) було укладено договір субпідряду № 4-1"б"/243, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття при капітальному ремонту шляхопроводу через залізницю на км 305+862 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) за рахунок коштів державного бюджету, а відповідач зобов'язався передати позивачу проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено строк закінчення виконання робіт - листопад 2011 року.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість робіт за договором визначається договірною ціною, що є невід'ємною частиною договору, та становить 139389,94 грн. з ПДВ.

На виконання умов вказаного договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 139390,00 грн. у встановлені п. 3.1 договору строки, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 18.11.2011 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) від 18.11.2011 р., що підписані обома сторонами.

Пунктами 4.2, 4.3, 4.6 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи відповідач здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) та акта виконаних робіт (форми КБ-2в).

У разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється у відповідності до документів, визначених п. 4.2 договору, протягом 5 банківських днів з дня отримання генпідрядником фінансування.

У разі затримки бюджетного фінансування не з вини генпідрядника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання генпідрядником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а у разі зміни бюджетного фінансування генпідрядник письмово повідомляє про це субпідрядника, який зобов'язаний негайно призупинити роботи з моменту отримання повідомлення.

Таким чином, кінцевий строк оплати виконаних позивачем робіт згідно акта від 18.11.2011 р. настав 02.12.2011 р.

Господарськими судами встановлено, що відповідачем оплата виконаних робіт у повному обсязі не проведена, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з оплати прийнятих робіт загалом в сумі 139390,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 25.04.2012 р., 21.06.2012 р., 06.02.2013 р., 13.03.2013 р.) про сплату заборгованості за прийняті роботи в сумі 139390,00 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати виконаних будівельних робіт всупереч вимогам договору та закону не виконав. Згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Тому судами правомірно задоволені позовні вимоги та стягнута заборгованість за виконані роботи разом з нарахованими на неї, у порядку ст.625 ЦК України, 3% річних.

В частині стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 1776,53 грн., суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі на підставі ч. 1 п. 4 ст. 80 ГПК України.

Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи та доказів у справі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі. Так, відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у справі, а тому, оскаржувані судові акти слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.