Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №901/1212/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 901/1212/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача-2Бідюк А.І. (директор), Чернишевська Г.В. (дов. від 08.11.2013 р.)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 о. № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р.у справі № 901/1212/13 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур"доРеспубліканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини; Приватного підприємства "Крилан"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Сімеїзська селищна рада Автономної Республіки Крим; 2. Міністерство культури України; 3. Управління Держземагенства у м. Ялта АР Крим за участюПрокуратури Автономної Республіки Кримпровизнання недійсним охоронного договору та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини та Приватного підприємства "Крилан" про визнання недійсним охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини від 20.09.2002 р., а саме - Архітектурно-археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - середньовічного укріплення "Кучук-Ісар" та могильника з кам'яних ящиків, укладеного між Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та приватним підприємством "Крилан"; про зобов'язання Приватного підприємства "Крилан" відновити стан земельної ділянки, загальною площею 4.5972 га, яка надана у постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" та знести збудоване огородження; про заборону Приватному підприємству "Крилан" вчиняти будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 4.5972 га, яка надана у постійне користування позивачеві.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 92, 95, пунктів б, в, статті 152 Земельного кодексу України, статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 2, 17, 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", та мотивовані тим, що укладений між відповідачами договір порушує права та інтереси позивача як землекористувача земельної ділянки, на якій Приватним підприємством "Крилан" розпочато будівництво огородження, крім цього, вказаний договір не відповідає вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 р. у даній справі (суддя Радвановська Ю.А.) позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини від 20.09.2002 р., а саме - Архітектурно-археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - середньовічного укріплення "Кучук-Ісар" та могильника з кам'яних ящиків, укладений між Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та приватним підприємством "Крилан". У решті позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Проценко О.І., судді Фенько Т.П., Градова О.Г.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 р. в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним охоронного договору від 20.09.2002 р. скасовано. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р., а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 р. залишити в силі, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції дійсним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права під час прийняття судом оскаржуваної постанови.

Від Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини та Приватного підприємства "Крилан" отримано заперечення на касаційну скаргу, в яких останні просять постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2013 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги у даній справі на 15 днів за клопотанням представника Приватного підприємства "Крилан", а розгляд скарги відкладено на 15.01.2014 р.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.01.2014 р. № 03-05/15, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. для перегляду у касаційному порядку даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова М.В. (доповідач), Данилова Т.Б.

15.01.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України строк розгляду касаційної скарги у даній справі продовжено на 15 днів за клопотанням представника Приватного підприємства "Крилан", а розгляд скарги призначено на 12.02.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/175 від 11.02.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Вищого господарського суду України Ходаківської І.П. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Корсак В.А.., судді Данилова М.В. (доповідач), Данилова Т.Б.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників Приватного підприємства "Крилан", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" з'ясовано, що суміжним землекористувачем, Приватним підприємством "Крилан", розпочато роботи з огородження частини земельної ділянки, яка розташована у межах земельної ділянки, загальною площею 4.5972 га, наданої у постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур", про що складено акт від 14.12.2012 р. У вказаному акті також зазначено, що дані роботи з огородження проводяться на виконання умов укладеного між Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та Приватного підприємства "Крилан" охоронного договору №481, №2096 від 20.09.2002 р. на пам'ятку культурної спадщини, а саме - Архітектурно-археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - середньовічного укріплення "Кучук-Ісар" та могильника з кам'яних ящиків.

Судом також встановлено, що 20.09.2002 р. між Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та Приватним підприємством "Крилан" укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, а саме - Архітектурно-археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - середньовічного укріплення "Кучук-Ісар" та могильника з кам'яних ящиків, умовами пунктів 8, 11 - 13 якого передбачена можливість використовувати архітектурно-археологічний комплекс з метою археологічних досліджень, музеєфікації та туризму, забезпечення доступу до пам'яток з метою екскурсійного відвідування, здійснення поточного, капітального ремонту пам'ятки і робіт з упорядження території пам'ятки, проведення реставраційних, ремонтних та інші робіт, а також встановлення легкої огорожі по периметру охоронних зон.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур" до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини та Приватного підприємства "Крилан" про визнання недійсним охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини від 20.09.2002 р.; про зобов'язання Приватного підприємства "Крилан" відновити стан земельної ділянки, загальною площею 4.5972 га, яка надана у постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" та знести збудоване огородження та про заборону Приватному підприємству "Крилан" вчиняти будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 4.5972 га, яка надана у постійне користування позивачеві. Підставою позову товариством визначено те, що умовами охоронного договору на земельній ділянці наданій йому у постійне користування, встановлюються додаткові обмеження та обтяження, які не були визначені рішенням Сімеїзської селищної ради від 11.12. 2001 р. № 19, а також надаються певні права на цю земельну ділянку іншим особам, що перешкоджає реалізації прав Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" як її землекористувачем та обмежує його у здійснені господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Скасовуючи рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення охоронного договору, цивільні права і обов'язки виникають зокрема з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Отже, наведена норма законодавства, яка діяла на час укладення спірного договору не дозволяла будь-який відступ від врегульованих законодавством положень, а відступ від актів законодавства, тобто невідповідність угод цим актам, є підставою для їх визнання недійсними.

Підставою недійсності правочину згідно статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Отже, вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними на момент їх укладення, при цьому, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права, особу, яка такі права порушує.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

У відповідності до приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду. При цьому позовні вимоги повинні знаходиться у взаємозв'язку з порушенням права або інтересу, тобто забезпечувати захист та відновлення порушеного права у встановлений законом спосіб.

Аналогічні приписи містяться в статті 20 Господарського кодексу України.

Отже, виходячи із наведених норм закону, позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини від 20.09.2002 р., не будучи стороною такого договору повинен довести, яким чином оспорюваний договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси останнього.