ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2017 року Справа № 910/17696/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С.- головуючого, Картере В.І., Кролевець О.А.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалу та постановугосподарського суду міста Києва від 30.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№ 910/17696/16господарського судуміста Києваза позовомОСОБА_4доФонду гарантування вкладів фізичних осібпростягнення 200000,00 грн.за участю представників: від позивача: Тіхонова Т.С.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.12.2016 касаційну скаргу ОСОБА_4 у справі №910/17696/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Картере В.І., Кролевець О.А. у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2016.
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 200 000 грн. відсотків по депозитним договорам, які вчасно не виплачені ПАТ "КБ "Надра".
Позов мотивовано з посиланням на норми ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
2. Стислий виклад суті оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2016 (суддя: Якименко М.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (судді: Смірнова Л.Г. - головуючий, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.), у прийнятті позовної заяви громадянина України ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 200 000,00 грн. відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Судові рішення мотивовано, зокрема, з посиланням на ст.ст.1, 12 ГПК України.
3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення у даній справі
Не погоджуючись із наведеними вище ухвалою та постановою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.
Скаржник вказує, що згідно ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику відшкодування за його вкладом.
Позивача не було включено Фондом в перелік вкладників на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Також скаржник зазначає, що вже звертався із позовом до Шевченківського райсуду м. Києва про стягнення зазначеної суми відсотків по депозитним договорам, проте ухвалою від 26.07.2016 провадження у вказаній справі закрито, оскільки справа не підсудна в порядку цивільного судочинства.
З 05.06.2015 здійснюється процедура банкрутства (ліквідації) банку. Відповідно до п.7 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Апеляційний господарський суд не спростував посилання позивача на постанови ВСУ від 16.02.2016 та 15.06.2016.
4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає її необгрунтованою та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідач, зокрема, вказує, що за доводами позивача розгляд його вимог має відбутись в рамках справи про банкрутство ПАТ "КБ "Надра", якої на даний час не існує.
До правовідносин, що виникають у зв`язку із неплатоспроможністю банків, не застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому посилання скаржника на п.7 ст.12 ГПК України є безпідставним.
5. Норми права та роз`яснення постанови Пленуму ВГСУ, на які звертається увага при перегляді рішень у даній справі
За ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
Сервіси для юристів