Постанова ВГСУ від 12.01.2017 року у справі №903/397/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 903/397/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської областіна постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі№ 903/397/16Господарського судуВолинської областіза позовомПершого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави до1.Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Волинь"провизнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку,В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача 1 :не з'явився- відповідача 2 :Красун В.В. дов. 01.07.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. (суддя Слободян О.Г.) було відмовлено в задоволені позову першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, поданого в інтересах держави до відповідачів: Володимир-Волинського агротехнічного коледжу; Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт-Волинь" про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки.

Суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що між сторонами оскаржуваного ним договору встановились правовідносини оренди, жодне майно не було фактично передане на виконання цього договору, плата за передачу майна не здійснювалась. Відсутність даних фактів повністю спростовує твердження позивача про удаваність правочину.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (судді: Петухов М.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення господарського суду Волинської області від 22.08.2016 р. залишено без зміни.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, заступника прокурора Рівненської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування ст.ст. 92, 116, 122 ЗК України, ч. 2 ст. 179, ст.ст. 207, 208 ГК України, ст.ст. 11, 203, 215, 216, 235, 627, 901 ЦК України, порушення ст.ст. 29, 34, 43 ГПК України.

Прокурор доводить, що судами не враховано, що відповідно до умов оспорюваного договору, товариство фактично надає послуги з вирощування продукції, зокрема проводить обробіток ґрунту, посів, обмолот пшениці, надає техніку. Тобто використання земельної ділянки здійснюється саме ТзОВ „Агросвіт-Волинь", а не Володимир-Волинським агротехнічним коледжем, власником 70 % продукції за договором про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016 від 05.01.2016, є ТзОВ „Агросвіт-Волинь", а не постійний землекористувач.

Вказане за висновком прокурора свідчить про те, що всупереч ст. 92 ЗК України, Володимир-Волинський агротехнічний коледж фактично розпорядився спірними земельними ділянками, передавши право користування ними ТзОВ „Агросвіт-Волинь", при цьому не уклавши договору оренди землі у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 січня 2016 року між ТзОВ "Агросвіт-Волинь" (Виконавць) та Володимир-Волинським агротехнічним коледжем (Замовник) укладено договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016.

Як вбачається із п.п. 1.1-1.3 договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується на земельній ділянці замовника надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та здійснити розрахунок.

Послуги за даним договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами замовника професійних практичних знань, навичок та вмінь. Конкретний перелік, кількість послуг, строк їх надання безпосередньо залежить від навчального процесу Замовника та погоджується сторонами додатково. Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в Додатку.

Пунктами 2.1-2.4 договору сторони погодили, що послуги за даним договором надаються на земельних ділянках замовника з кадастровими номерами 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с. Житані). Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в додатку № 1. Остаточний обсяг наданих послуг зазначається в акті про фактично надані послуги, який є невід'ємною частиною даного договору. Вартість, фактичний обсяг наданих послуг та всі затрати виконавця зазначаються в актах про фактично надані послуги.

Згідно п.п. 3.1-3.5 договору ціною договору є загальна вартість наданих послуг та/затрати виконавця, зазначені в актах про фактично надані послуги. Вартість відповідних послуг, що надаватимуться виконавцем на підставі даного договору, зазначається в додатку № 1. Розрахунки за даним договором здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання замовником виконавцю 70 відсотків продукції, зібраної в результаті надання послуг за даним договором. Продукція передається за актом про здійснення розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунків на оплату за надані послуги. Продукція, яка залишилась після оплати вартості наданих послуг, залишається у власності замовника та використовується замовником на власний розсуд.

В додатку № 1 до Договору про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016, сторонами було погоджено про обробіток 140 га пшениці озимої, а також культивацію, оранку, посів та обмолот зернових.

Суди першої та апеляційної інстанцій, проаналізувавши оспорюваний договір, дійшли висновків, що його метою є надання ТзОВ "Агросвіт- Волинь" послуг Володимир-Волинському агротехнічним коледжу на земельних ділянках останнього, з метою забезпечення здобуття студентами Володимир-Волинського агротехнічного коледжу практичних знань, навичок та вмінь; договір не містить жодних умов щодо оплати коштів Виконавцем Замовнику, прокурором не надано належних доказів на підтвердження того, що ТзОВ „Агросвіт-Волинь" здійснювало оплату Володимир-Волинському агротехнічному коледжу за оренду земель, жодне майно не було фактично передане на виконання цього договору, плата за передачу майна не здійснювалась, що спростовує твердження позивача про удаваність правочину.

Касаційна інстанція не погоджується з правовими висновками господарських судів з таких мотивів.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема оренди землі.

При цьому, судам належить врахувати, що досліджуючи загальну мету договору, слід з'ясувати чи не було досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору, який прикриває юридично оформлений договір.