Постанова ВГСУ від 12.01.2016 року у справі №910/10175/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 910/10175/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників: позивачаБерезова І.Г., представник,відповідачаКулішова Н.С., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.11.2015у справі№ 910/10175/15 Господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Темп-14"простягнення 111445,18 грн,

Розпорядженням В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 11.01.2016 №05-05/19 у зв'язку з відпусткою судді Могил С.К. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Борденюк Є.М. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 910/10175/15.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 86407,50 грн, інфляційних втрат в розмірі 12079,04 грн, 3% річних в розмірі 3663,94 грн, пені в розмірі 653,95 грн та штрафу в розмірі 8640,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 41689,10 грн основного боргу, 7104,89 грн інфляційних втрат, 2126,61 грн 3 % річних, 378,21 грн пені, 4168,91 грн штрафу та 1109,35 грн витрат по сплаті судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача за надані позивачем у період з 01.03.2012 по 30.06.2014 послуги у загальному розмірі 41689,10 грн. Щодо решти позовних вимог суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язань за договором перед ПАТ "АК "Київводоканал" з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (судді: Хрипун О.О. - головуючий, Власов Ю.Л., Станік С.Р.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі №910/10175/15 в частині задоволення позовних вимог скасовано і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" 1114,45 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Скасовуючи частково рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не спростував доводів скаржника про оплату ним водовідведення у складі тарифів послуг з постачання гарячої води. Також суд дійшов висновку, що заборгованість ЖБК "Темп-14" перед ПАТ "АК "Київводоканал" за період з 01.03.2012 по 30.06.2014 з оплати послуг з постачання питної води та водовідведення за кодом 1-878 за договором № 8848/4-02 від 09.01.2001 на суму 6880,08 грн спростовується тим, що за вказаним договором наявна переплата в сумі 10967,15 грн.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 - залишити в силі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, судом не застосовано статтю 629 Цивільного кодексу України, порушено статтю 43 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 09.01.2001 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", (постачальник) та ЖБК "Темп-14" (абонент) було укладено договір № 8848/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами п.1.1 якого позивач, як постачальник, зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього каналізаційні стоки, а відповідач, як абонент, зобов'язався розраховуватись за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 Правила втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідно до п.3.1 договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками позивача та відповідача.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання згідно із показниками водолічильника (п.3.4 договору).

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що ним на виконання умов договору у період з 01.03.2012 по 30.06.2014 надано відповідачу послуги водопостачання та водовідведення на суму 172473,42 грн, з яких відповідачем було сплачено 89265 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 86407,50 грн, в тому числі, як вбачається з розрахунку позовних вимог, за кодом: 1-878 (питна вода і її стоки) у загальному розмірі 6880,08 грн, та кодом: 1-50878 (питна вода для виготовлення гарячої та її стоки) у сумі 44718,40 грн і 34809,02 грн відповідно (разом - 79527,42 грн).

Згідно з статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

При цьому, відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вартість спожитої води, яка іде на підігрів, має оплачувати володілець або балансоутримувач теплових пунктів.