Постанова ВГСУ від 12.01.2016 року у справі №903/860/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 903/860/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Б. Грека, Д. Кривди,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 10.11.2015Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 903/860/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"простягнення 17 180 010, 30 грну судове засідання прибув представникпозивачаМельник В.В. (дов. від 18.04.2014 № 24-93),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Держаного комунального підприємства "Луцьктепло" про стягнення 17180010,30 грн заборгованості, з яких втрат від інфляційних процесів - 10215535,99 грн, пені - 5986722,04 грн та 3% річних - 977752,27 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.09.2015 (суддя В. Дем'як) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 518485,31 грн - пені, 950834,32 грн - 3% річних, 7658118,50 грн - втрат від інфляційних процесів. У решті у позові відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

26.12.2013 між Публічним акціонерним товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (покупець) укладений договір № 822/14-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язався передати покупцеві природний газ, виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченої о платежу.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 84 548 887,47 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Розрахунки за поставлений газ по актах - приймання природного газу за січень - грудень 2014 року проведені з прострочкою платежів, що не заперечує відповідач.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При подачі позову до суду позивач просив стягнути пеню в розмірі 5 986 722,04 грн. Відповідач подав свій контррозрахунок, в якому пеня становить 5 956 865,76 грн.

Місцевий господарський суд перевірив правомірність нарахування пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" за період з лютого 2014 року по березень 2015 року.

Згідно з уточненим розрахунком пеня становить 5 814 853,12 грн.

Водночас, відповідач просить зменшити розмір нарахованої до стягнення пені та стягнути 10% від заявленої суми.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розрахунки за отриманий газ відповідачем повністю проведені, періоди прострочення платежів є незначними, крім пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, нараховано інфляційні та відсотки річних, що в загальній сумі становить 8 608 952,82 грн, які підлягають до стягнення з відповідача і зазначена сума покриває збитки позивача понесені через несвоєчасні розрахунки за газ.

Фінансовий стан ДКП "Луцьктепло" характеризується значними збитками.

Враховуючи вказане, можливим є зменшення розміру пені до 518 485,31 грн, що становить 10% від заявленої суми.

Водночас, згідно з розрахунком позивача сума втрат від інфляційних процесів становить 10 215 535,99 грн, а 3% річних - 977 752,27 грн.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" по відсотках та інфляційних втратах, слід зазначити, що правомірним є нарахування та підлягає присудженню до стягнення з відповідача 950 834,32 грн - 3% річних та 7 658 118,50 грн втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення.

Враховуючи вказане, у стягненні нарахованих 26 917,95 грн - 3% річних та 2 557 417,49 грн - інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

З посиланням на вказане, враховуючи зменшення пені до 10 % та здійснення перерахунку 3 % річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про присудження до стягнення 518485,31 грн - пені, 950834,32 грн - 3% річних, 7658118,50 грн - втрат від інфляційних процесів, та, відповідно, у решті позову відмовив.