Постанова ВГСУ від 11.12.2014 року у справі №927/717/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 927/717/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" від позивача: не з'явились від відповідача: Таран Ю.М.на рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 26.06.2014 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року у справі№ 927/717/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"простягнення 428 239, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (далі відповідач) про стягнення заборгованості 415 400, 44 грн. - автотранспортні послуги, 4 986, 68 грн. - інфляція; 7 852, 78 грн. - суми витрати позивача в наслідок користування позивачем чужими коштами.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2014 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року апеляційна скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що умовами договору від 10.02.2011 року № 02-Б/10-02 на переробку цукрових буряків, який укладений між сторонами у справі (далі Договір (т.1 а.с. 10-12)) на відповідача не покладено обов'язку відшкодування позивачу вартості перевезення сировини.

Не погоджуючись з рішеннями прийнятими у справі позивач звернувся до Вищого господарського суд України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та направити дану справу на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10.02.2011 року між сторонами у справі укладено Договір, згідно до якого позивач зобов'язується поставити відповідачу для переробки цукрові буряки врожаю 2011 року (далі сировина). Відповідач зобов'язується прийняти та переробити сировину у готову продукцію: цукор, меляса, жом та передати позивачу готову продукцію в порядку і на умовах даного Договору (розділ 1).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сторони здійснюють поставку сировини, яка їм належить, на приймальний пункт відповідача власним транспортом або транспортом однієї із сторін даного договору. Умови та вартість поставки тона - кілометра сировини узгоджується сторонами додатковою угодою за 10 календарних днів до початку збирання цукрових буряків позивачем.

Пунктом 4.5 Договору передбачений розподіл сировини, а саме розподіл сировини між сторонами здійснюється у співвідношенні при якому позивачу належить 61%, а відповідачу 39% сировини, яка залишається як оплата за технічну переробку сировини.

У подальшому сторонами не було укладено додаткової угоди, як це було передбачено п. 3.1 Договору.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 13) залучено копію акту виконання робіт (надання послуг) № 166 від 29.11.2011 року, який підписано сторонами у справі.

В акті зазначено, що на підставі Договору виконавцем (позивач) були проведені наступні роботи (виконані такі послуги) - автотранспортні послуги перевезення Ц/Б (сировина) на суму 482 153, 08 грн.

Як вбачається з зазначеного акту замовником послуг є відповідач.

Враховуючи ту обставину, що сторонами узгоджено, замість розрахунків грошовими коштами за послуги по переробці цукрових буряків, розподіл сировини - є підстави вважати що в Договорі містяться елементи різних договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зазначеній обставині судами не надано належної оцінки.

При розгляді справи, судами не враховано ту обставину, що при наявності підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), які виконані позивачем у відповідності до умов Договору, не підписання додаткової угоди, не могло бути підставою для повної відмови в задоволені позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення прийняті у справі скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам необхідно дати належну оцінку взаємовідносинам сторін, з урахуванням того, що Договір є змішаним, а також обговорити питання щодо можливості пропорційного (з урахуванням розподілу обсягу сировини за Договором) розподілу транспортних витрат між сторонами. Судам також, необхідно дати належну оцінку позовним вимогам щодо стягнення 4 986, 68 грн. - інфляція; 7 852, 78 грн. - суми витрати позивача в наслідок користування позивачем чужими коштами.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" задовольнити.