ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року Справа № 922/4484/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Врємя", м. Красний Лиман, Донецька обл.на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВС Благодатний", с. Благодатне, Харківська обл.доДержавного підприємства "Благодатне", с. Благодатне, Харківська обл.провизнання права власності
за участю представників
скаржника: Грецький В.Г., Павлюк І.О.,
позивача: не з'явився,
відповідача: Проскурнін В.В.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Благодатний" (далі за текстом - ТОВ "ВС Благодатний") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства "Благодатне" (далі за текстом - ДП "Благодатне") про визнання за позивачем права власності на врожай 2015 року на земельній ділянці, користувачем якої є ДП "Благодатне" згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2015 року в позові відмовлено частково: визнано за ТОВ "ВС Благодатний" та ДП "Благодатне" право власності на посіви та майбутній врожай, зобов'язано сторін самостійно узгодити та затвердити збір та розподіл урожаю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фермерське господарство "Врємя" (далі за текстом - ФГ "Врємя") звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року ФГ "Врємя" було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на підставі ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що у заявника відсутнє право на апеляційне оскарження даного рішення, оскаржуване рішення суду першої інстанції будь-яким чином не обмежує права ФГ "Врємя", оскільки в мотивувальній частині рішення суд надав відповідну правову оцінку доказам, наданим сторонами, та правовідносинам виключно між сторонами у даній справі - ТОВ "ВС Благодатний" та ДП "Благодатне", при цьому жодних суджень про права і обов'язки ФГ "Врємя" у відповідних правовідносинах мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду також не містить; крім того, резолютивна частина рішення місцевого господарського суду не містить жодних приписів щодо прав скаржника.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ФГ "Врємя" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Сторонами відзивів на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представники скаржника та відповідача просили касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року - скасувати і направити справу до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. В ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Згідно з ч. 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Так, згідно з ч. 1 ст. ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
В п. 52 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 роз'яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що припинення провадження судом можливе лише після його порушення, тобто після прийняття апеляційної скарги до розгляду і вирішення в процесі розгляду справи питання про те, чи порушені права такої особи, яка не брала участі у справі.
Сервіси для юристів