ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року Справа № 916/1373/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015
та на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015
у справі № 916/1373/15-г
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 52 675,75 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 30 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 13 767,31 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 2 295,02 грн. боргу по оплаті комісії за користування кредитними коштами, 6 613,42 грн. пені за несвоєчасне виконання договору.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2015 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів у складі: суддя Шевченко В.В. - головуючий, судді Гладишева Т.Я., Діброва Г.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 30 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 12 090,64 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 2 295,02 грн. боргу по комісії за користування кредитними коштами, 6 613,42 грн. пені за несвоєчасне виконання договору. В решті позову відмовлено. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення як основної суми боргу так і штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення боргу по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, господарські суди обраховували її виходячи з процентної ставки 48%, а не 56% як зазначалося у позовній заяві, оскільки позивачем не доведено, що ним було повідомлено відповідача про зміну (збільшення) відсоткової ставки до 56% у встановленому договором порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015, а справу передати на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 43, 47, 22, 41, 43, 64, 82 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 1054 ЦК України. Так, на думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення його про порушення провадження у справі, а також деяких інших засідань суду; господарські суди допустили неповноту розгляду справи; місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволені клопотання про залучення додаткових доказів, що підтверджують наявність у ФОП групи інвалідності; господарський суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі; в протоколах судових засідань від 09.06.2015 та від 16.06.2015 містяться відомості, які не відповідають правовій позиції відповідача та реальним обставинам справи. Крім того, місцевим судом неправильно здійснено висновок про те, що за своєю правовою природою спірний договір є договором кредитування та, як наслідок, неправильно застосовані ст. 1054 ЦК України.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 24.05.2011 відповідач звернувся до позивача в електронному вигляді через встановлені засоби зв'язку банку і клієнта із заявою про відкриття рахунку НОМЕР_1, на підстав якої погодився на те, що порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується "Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку", розміщеними в мережі Інтернет на сайті www/privatbank.ua та які регламентують взаємовідносини сторін за таким видом кредитування і, які разом з заявою позивача складають договір банківського рахунка;
- відповідно до умов заяви відповідача від 24.05.2011 про відкриття рахунка та приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" банком було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і відповідача (системи клієнт-Банк, Інтернет клієнт банк, смс-повідомлення або ін.);
- згідно з п. 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" вчинені дії свідчать про приєднання відповідача до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або у будь-який інший формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюються до укладання договорів та угод в письмовій формі;
- відповідно до п. 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг" кредитний ліміт надається банком на поточний рахунок відповідача для поповнення оборотних коштів останнього та здійснення поточних платежів клієнту в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановленні засоби електронного зв'язку банка та клієнта;
- банк виконав свої зобов'язання за вказаним договором та надав відповідачу в період з 24.05.2011 по 12.03.2015 кредитні кошти у розмірах встановлених кредитним лімітом по рахунку НОМЕР_1, а саме: 24.05.2011 у розмірі 12 200,00 грн., 17.09.2012 у розмірі 33 000,00 грн., 04.02.2013 у розмірі 41 300,00 грн., 04.03.2013 у розмірі 43 300,00 грн., 19.06.2013 у розмірі 53 000,00 грн., 20.09.2013 у розмірі 56 000,00 грн., 12.11.2013 у розмірі 57 000,00 грн., 01.03.2014 у розмірі 57 000,00 грн., 24.04.2014 у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою банку, а також банківською випискою по рахунку відповідача НОМЕР_1, який за класом рахунків класифікується, як рахунок класу 2600;
- у Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління НБУ України від 17.06.2004 № 280 визначено, що призначення класу 2600 є відображенням наданих кредитів овердрафт. За дебетом цього рахунку проводяться надані кредити овердрафт, а за кредитом цього рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, а також відображаються залишки кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості;
- згідно з п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.4. "Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у відсотках річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом;
Сервіси для юристів