ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року Справа № 912/308/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Регіональні меркетологічні дослідження"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.14у справі№912/308/14 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомПрокурора Ульяновського району в інтересах держави в особі 1.Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області 2. Кіровоградської обласної державної адміністраціїдо1.Ульяновської районної державної адміністрації 2.Приватного підприємства "Регіональні меркетологічні дослідження" 3.Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"провизнання аукціону недійсним, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання договору недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.10.14, у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Данилова М.В. У судовому засіданні 23.10.14 оголошено перерву до 06.11.14. У зв'язку з надходженням від Приватного підприємства "Регіональні меркетологічні дослідження" клопотання про оголошення повного тексту постанови у судовому засіданні 06.11.04 оголошено перерву до 11.11.14.
В судовому засіданні взяли участь представники: від прокуратури: Клюге А.М. - прок. ГПУ, посв. №014652; від позивача -1: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги; від позивача-2: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги; від відповідача -1: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги; від відповідача -2: Тетева І.В. - директор, наказ від 17.01.13 №1К; від відповідача -3: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Прокурором Ульяновського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та Кіровоградської обласної державної адміністрації у лютому 2014 року заявлений позов, з урахуванням уточнень, до Ульяновської районної державної адміністрації, Приватного підприємства "Регіональні меркетологічні дослідження", Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про: 1) визнання недійсними результатів аукціону з продажу ставки річної суми орендної плати земельної ділянки загальною площею 0,53 га, на території Новоселицької сільської ради, які затверджені протоколом земельних торгів від 28.04.11"; 2) визнання незаконним та скасування розпорядження про затвердження результатів аукціону та укладення договору оренди земельної ділянки від 29.04.11 № 207-р; 3) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.06.11, укладеного між Ульяновською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Регіональні меркетологічні дослідження"; 4) зобов'язання Приватне підприємство "Регіональні меркетологічні дослідження" повернути спірну земельну ділянку державі в особі головного управління Держземагенства в Кіровоградської області. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що Ульяновська районна державна адміністрація провівши аукціон та затвердивши результати цього аукціону перевищила надані їй повноваження щодо розпорядження землею, оскільки спірний об'єкт не є об'єктом, який пов'язаний з обслуговуванням жителів територіальної громади району. Водночас, прокурор вважав, що передавши спірну земельну ділянку для будівництва об'єкта торгівлі, райдержадміністрація порушила встановлені законом вимоги щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Прокурор наголошував і на тому, що аукціон з продажу права оренди на земельну ділянку проведений на підставі розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації від 23.07.08 №637-р "Про порядок проведення земельних аукціонів" та Тимчасового положення про порядок продажу земельних ділянок та передачі їх в оренду на конкурентних засадах на території Кіровоградської області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 31.05.07 №226, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 11.11.08 №25 рп/2008, яким встановлено, що відповідно до Конституції України правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування і розпорядження майном, землею, визначаються виключно законами. Прокурор також вважав, що аукціон, розпорядження про затвердження його результатів та договір підлягають визнанню недійсними і через порушення учасниками аукціону вимог законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 19, 20, 22, 65, 84, 90, 91, 96, 116, 122, 127-133, 155, 211 Земельного кодексу України, пункту 12 розділу X Перехідні положення "Земельного кодексу України , статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" . Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.14, ухваленим суддею Колодій С. Б., позов задоволено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 5 статті 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом, втім при проведенні спірного аукціону сторони керувалися Тимчасовим положенням, затвердженим рішенням Кіровоградської обласної ради № 226 від 31.05.07, яке у відповідності до рішення Конституційного Суду України не може регулювати правовідносини щодо проведення земельних торгів. Водночас, суд першої інстанції відхилив, через їх недоведеність, посилання прокурора на відсутність в Ульяновської районної державної адміністрації повноважень на передачу у користування на її території земельної ділянки через те, що музей - магазин під розміщення якого товариству надана земельна ділянка є об'єктом, який не пов'язаний з обслуговуванням жителів територіальної громади району, і те, що спірна земельна ділянка була передана в оренду з порушення земельного законодавства в частині використання земель за їх цільовим призначенням та зміни їх цільового призначення (категорії). Суд вказав на недоведеність прокурором і порушення учасниками аукціону вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Кощеєва І.М. - головуючого, Євстигнеєва О.С., Павловського П.П., постановою від 05.08.14, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Регіональні меркетологічні дослідження" залишив без задоволення. Приватне підприємство "Регіональні меркетологічні дослідження" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що при проведенні аукціону було дотримано вимоги статей 134 - 137 Земельного кодексу України в частині оголошення та організації земельних торгів, підготовки лотів до земельних торгів і правомірно застосовано Тимчасове положення про порядок продажу земельних ділянок та передачі їх в оренду на конкурентних засадах на території Кіровоградської області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 31.05.07 №226, яке було чинним на момент проведення спірних земельних торгів, і підлягало застосуванню відповідно до розпорядження Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 23.07.08 №637-р "Про порядок проведення земельних аукціонів". Скаржник, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 141, 143 Земельного кодексу України вважає, що скасування рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, не є підставою для припинення права користування цією ділянкою, і така позиція, на його думку, відображена в постанові Верховного Суду України від 12.06.12 №6-71цс12, в пункті 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.04 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", в рішенні Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого королівства" від 24.06.03, яке відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню при розгляді справ. Зауважує скаржник і на тому, що суд вирішив даний спір щодо іншої особи, а саме Приватного підприємства "Регіональні маркетологічні дослідження". Окрім цього, як вказує скаржник, прокурор не визначав підставою позову обставини щодо відсутності встановленого законом порядку проведення земельних торгів, однак суд, вирішуючи даний спір, вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Від Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Від Прокурори Ульяновського району, Кіровоградської обласної державної адміністрації, Ульяновської районної державної адміністрації, Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури та відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 21.10.10 головою Ульяновської районної державної адміністрації видано розпорядження № 548-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для продажу права оренди земельної ділянки на аукціоні", яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для продажу права оренди, терміном на 49 років, на аукціоні, земельної ділянки загальною площею 0,53 га пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Новоселицької сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, для будівництва та розміщення музею-магазину з обслуговування жителів територіальної громади району; доручено ліцензійній організації розробити відповідну проектно-технічну документацію для продажу права оренди земельної ділянки на аукціоні; після проведення державної експертизи землевпорядної документації подати проект землеустрою до райдержадміністрації для подальшого вирішення, згідно з чинним законодавством. Судами також установлено, що Державним підприємством "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на виконання замовлення Ульяновської районної державної адміністрації, розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на аукціоні строком на 49 років для комерційного використання, під будівництво та розміщення музею-магазину для обслуговування жителів територіальної громади району. Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою в Ульяновському районі 24.11.10 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,53 га. Установлено судами і те, що розпорядженням голови Ульяновської районної державної адміністрації від 15.12.10 №667-р, затверджено акт визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов'язаних з вилученням земельної ділянки для продажу права оренди на аукціоні, терміном на 49 років, загальною площею 0,53 га сільськогосподарських угідь (пасовища), за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Новоселицької сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, для комерційного використання, під будівництво та розміщення музею-магазину для обслуговування жителів територіальної громади району. Водночас, як установлено судами, організатором земельних торгів (аукціону) з продажу ставки річної суми орендної плати на земельну ділянку державної власності площею 0,53 га, розташованої на території Новоселицької сільської ради Ульяновського району, що передавалась в оренду на 49 років для будівництва та розміщення музею-магазину сільськогосподарської продукції виступила Ульяновська районна державна адміністрація. Судами попередніх інстанцій також установлено, що 22.03.11 між Ульяновською районною державною адміністрацією та Державним підприємством "Кіровоградський науково-дослідний проектний інститут землеустрою" укладено договір на проведення спірних торгів. Як установлено судами, 28.04.11 за результатами проведених земельних торгів (аукціону), переможцем визначено Приватне підприємство "Регіональні меркетологічні дослідження", про що складено протокол від 28.04.11. Разом з цим, 29.04.11 головою Ульяновської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №207-р "Про затвердження результатів аукціону та укладання договору оренди земельної ділянки", яким затверджено результати аукціону, який відбувся 28.04.11 з продажу ставки річної суми орендної плати спірної земельної ділянки. Установлено судами і те, що 16.06.11 між Ульяновською районною державною адміністрацією - орендодавцем та Приватним підприємством "Регіональні меркетологічні дослідження" - орендарем, укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав на підставі розпорядження голови Ульяновської райдержадміністрації від 29.04.11 № 207-р, а орендар прийняв в строкове платне користування, оренду, на 49 років земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва та розміщення музею-магазину, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Ульяновський район, Новоселицька сільська рада. Кадастровий номер земельної ділянки - 3525586000:02:000:7520. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога прокурора Ульяновського району заявлена в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та Кіровоградської обласної державної адміністрації до Ульяновської районної державної адміністрації, Приватного підприємства "Регіональні меркетологічні дослідження", Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про: 1) визнання недійсними результатів аукціону з продажу ставки річної суми орендної плати земельної ділянки загальною площею 0,53 га, на території Новоселицької сільської ради, які затверджені протоколом земельних торгів від 28.04.11"; 2) визнання незаконним та скасування розпорядження від 29.04.11 № 207-р про затвердження результатів аукціону та укладення договору оренди земельної ділянки; 3) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.06.11, укладеного між Ульяновською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Регіональні меркетологічні дослідження"; 4)зобов'язання Приватне підприємство "Регіональні меркетологічні дослідження" повернути земельну ділянку площею 0,53 га на території Новоселицької сільської ради державі в особі Головного управління Держземагенства в Кіровоградської області. Підставою позову прокурором визначено те, що Ульяновська районна державна адміністрація прийняла спірне розпорядження з перевищенням повноважень, оскільки вирішення питань щодо відведення такої категорії земельних ділянок відноситься до компетенції Кіровоградської обласної державної адміністрації та з порушенням встановленої законом вимоги щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Водночас, прокурор вважав, що проведення торгів відбулось незаконно на підставі розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації від 23.07.08 №637-р "Про порядок проведення земельних аукціонів" і Тимчасового положення про порядок продажу земельних ділянок та передачі їх в оренду на конкурентних засадах на території Кіровоградської області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 31.05.07 №226, а також з порушенням учасниками аукціону вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Підстави недійсності правочину унормовані приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Вирішуючи спори про визнання правочинів, господарських договорів, недійсними, господарський суд повинен також встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів, господарських договорів, недійсними на момент їх вчинення, укладення, і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При вирішенні спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, тому судам потрібно встановлювати наявність у відповідного органу повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно з пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями ( крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту ) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Згідно з пунктом 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Пунктом а) частини 1 статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Стаття 122 Земельного кодексу України визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Пунктом "в" частини 3 статті 122 вказаного Кодексу визначені повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі на їх території земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо ) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Отже, як убачається зі змісту вказаної норми, перелік об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, не є вичерпним, і відповідно, до цього переліку можуть бути віднесені і об'єкти торгівлі. Відповідно до частини 4 вказаної статті обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Судами попередніх інстанцій установлено, що в оренду Приватному підприємству "Регіональні маркетологічні дослідження" передано земельну ділянку, яка належала раніше до земель сільськогосподарського призначення та яка знаходиться в Ульяновському районі за межами населеного пункту, для будівництва та розміщення музею - магазину для обслуговування жителів територіальної громади району. Надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою розпорядженням від 21.10.10 №548-р Ульяновська районна державна адміністрація, виходила виключно з тих обставин, що земельна ділянка відводиться для розміщення відповідного об'єкта, який пов'язаний з обслуговуванням жителів територіальної громади району. При цьому, визначальним у спірних відносинах є не фактичне користування об'єктом після його будівництва певним колом осіб, за доводами прокурора - не лише жителями територіальної громади району, а і факт прийняття рішення про надання земельної ділянки для розміщення об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району, і саме наведена обставина за приписами статті 122 Земельного кодексу України розмежовує компетенцію районної державної адміністрації та обласної державної адміністрації на стадії вирішення питання надання земельної ділянки із земель державної власності за межами населеного пункту у користування для будівництва об'єктів. До того ж, пункт в) частини третьої статті 122 Земельного кодексу України не встановлює імперативно заборони використання об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району, окрім цих жителів і іншим невизначеним колом осіб. Відтак, як установлено судами, Ульяновська районна державна адміністрація мала повноваження на передачу у користування на її території земельної ділянки, наданої під розміщення музею-магазину, який є об'єктом, пов'язаним з обслуговуванням жителів територіальної громади району. Щодо доводів прокурора про незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки, суди попередніх інстанцій вірно зазначили наступне. Перелік категорій земель за основним цільовим призначенням визначає стаття 19 Земельного кодексу України, за приписам якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, як землі сільськогосподарського призначення та землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Згідно з приписами статті 123 Земельного кодексу України рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування про надання у користування земельних ділянок у разі зміни цільового призначення приймаються на підставі проектів землеустрою, надання у користування земельної ділянки земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюються на підставі технічної документації із землеустрою. За приписами статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки з однієї категорії на іншу з визначенням виду її використання в межах зміненої категорії земель, відбувається шляхом прийняття рішення відповідним органом влади, яким затверджується проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміненим цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до закону та надається земельна ділянка у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, мається на увазі використання земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним на підставі відповідного проекту землеустрою. За приписами частини 1 статті 23 Земельного кодексу України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання, втім частиною 3 цієї статті передбачено можливість надання сільськогосподарських угідь гіршої якості для потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва. При цьому, надання сільськогосподарських угідь для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, передбачає необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки з категорії земель сільськогосподарського призначення на іншу категорію земель. Судами установлено і те, що розпорядженням від 15.12.10 затверджено проект землеустрою, відповідно до якого змінено категорію земель із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки - землі, що використовуються в комерційних цілях, що відповідає вимогам статті 20 Земельного кодексу України. Про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, свідчить також лист відділу Держземагентства в Ульяновському районі Кіровоградської області від 27.03.14 № 669. Таким чином, як установлено судами, спірна земельна ділянка передана в оренду з дотриманням вимог земельного законодавства в частині використання земель за цільовим призначенням та зміни їх цільового призначення. Суди визнали недоведеним і посилання прокурора на порушення учасниками аукціону вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас, визнаючи наявними підстави для задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що аукціон з продажу ставки річної суми орендної плати спірної земельної ділянки був проведений в період відсутності встановленого законом порядку проведення земельних торгів, на підставі розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації від 23.07.08 № 637-р "Про порядок проведення земельних аукціонів" та Тимчасового положення про порядок продажу земельних ділянок та передачі їх в оренду на конкурентних засадах на території Кіровоградської області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 31.05.07 №226, без дотримання відповідачами вимог частини 5 статті 137 Земельного кодексу України, тому суди визнали недійсними розпорядження про затвердження результатів аукціону, договір оренди, а відтак і задовольнили вимоги про повернення земельної ділянки. Між тим, такий висновок судів визнається передчасним з огляду на наступне. За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Відповідно до приписів статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону. Згідно зі статтею 13 цього ж Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За приписами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, у разі продажу права оренди, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент проведення аукціону) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, оренда, суперфіцій, емфітевзис, у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах, земельних торгах, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Приписами статей 135, 136, 137 Земельного кодексу України визначений порядок проведення торгів (аукціону), зокрема врегульовані питання щодо форми проведення торгів, підготовки лотів для продажу на земельних торгах, оголошення про проведення земельних торгів. Земельний аукціон - це організація конкурентного продажу права оренди земельних ділянок, відповідно до якого право на укладення договору оренди із власником земельної ділянки набуває той учасник (переможець земельних торгів), який запропонує найвищу ціну. З матеріалів справи убачається, що аукціон проведено на підставі розпорядження Кіровоградської обласної державної адміністрації від 23.07.08 № 637-р "Про порядок проведення земельних аукціонів", яким голів районних державних адміністрацій зобов'язано здійснювати продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності відповідно до Тимчасового положення про порядок продажу земельних ділянок та передачі їх в оренду на конкурентних засадах на території Кіровоградської області, затвердженого рішенням Кіровоградської обласної ради від 31.05.07 №226. Приписами статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що розпорядження голови місцевої державної адміністрації, видані в межах своїх повноважень, та акти ради є обов'язковими для виконання на відповідній території. Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Однак, судами не встановлено обставин щодо чинності на момент проведення аукціону вказаних розпоряджень, хоча такі доводи наводились відповідачем - 2 у справі. Не досліджено судами попередніх інстанцій і того, які саме умови проведеного аукціону не відповідають вимогам законодавства. Водночас, у спорах про визнання договорів оренди землі недійсними судам належить ретельно з'ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір. При цьому, договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє. Однак, суд першої інстанції, і це залишено поза увагою апеляційного суду, вказуючи про недійсність договору наведених вимог не дотримався. Судам необхідно враховувати і те, що сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом, окрім зміни ціни в договорі після його виконання. Якщо правочин про внесення змін не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. Господарським судам необхідно урахувати, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії у часі. Разом з цим, з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів, а також інші зацікавлені особи. При цьому інтерес такої особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.04 № 18-рп/2004. Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Між тим, задовольняючи позовні вимоги на користь позивачів у справі, а саме Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та Кіровоградської обласної державної адміністрації судами попередніх інстанцій не з'ясовано, в чому полягає порушення їх прав та інтересів за захистом яких звернувся прокурор з даним позовом, та чи будуть поновлені ці права у разі задоволення позову, враховуючи те, що як установлено судами при вирішенні даного спору, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належать саме відповідачеві - Ульяновській районній державній адміністрації, яка передаючи в оренду спірну земельну ділянку діяла в межах компетенції, визначеної законодавством. Окрім цього, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.03 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог зроблені без врахування приписів статті 9 Конституції України, статей 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" та положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Наведене свідчить, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язується законність вирішення спору по суті. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої і апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. Посилання скаржника на те, що суд вирішив даний спір щодо іншої особи, а саме Приватного підприємства "Регіональні маркетологічні дослідження" є помилковим, оскільки фактично судами припущена описка у текстах судових рішень. Таким чином, доводи скаржника знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.14 у справі №912/308/14 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.14 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Кіровоградської області.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Регіональні меркетологічні дослідження" задовольнити частково
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т. Гоголь
М.Данилова
Сервіси для юристів