Постанова ВГСУ від 11.10.2016 року у справі №922/1009/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 922/1009/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіКорнілової Ж.О. (доповідач), суддів:Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі№ 922/1009/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" ДоПриватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" Простягнення 1959197, 46 грн.,в засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися,від відповідача: Гончар О.П.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.05.2016 у справі № 922/1009/16 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/16 Господарського суду Харківської області (у складі колегії суддів: Медуниця О.Є. - головуючого, Россолов В.В., Шепітько І.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/16 Господарського суду Харківської області, Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/1009/167 Господарського суду Харківської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ НАК Нафтогаз України (продавець) та ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (покупець) 19.11.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу №1601/14-ТЕ-32 (далі-договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 10500 тис. куб. м.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторонами обумовлено у п. 5.1-5.2 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом п. 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє у частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

Сторонами 29.04.2014 укладено додаткову угоду № 2 до договору, в якій викладено п. 1.2 договору в наступній редакції: "Газ, що продається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

На виконання п.2.1 договору позивачем протягом січня грудня 2014 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 14750580,98 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством.

Як зазначає позивач, станом на час подачі позову, відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ здійснювались несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 733935,49 грн. пені, 1108815,39 грн. інфляційних нарахувань та 116446,58 грн. 3 % річних.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що на виконання п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вар тості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014 р. №30, між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, у 2014 році укладено наступні договори про організацію взаєморозрахунків.

Між ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 16.09.2014 укладено договір про організацію взаєморозрахунків №340/30, за умовами якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 147477,82 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік відповідно до договору від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

Між ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 24.09.2014 укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 364/30, за умовами якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 7266195,56 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік відповідно до договору від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

Між ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 10.12.2014 укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 1148/30, за умовами якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 2100000 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік відповідно до договору від 19.11.2013 № 1601/14-ТЕ-32.

На виконання вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків відповідач сплатив позивачу заборгованість за поставлений природний газ на загальну суму 9513673,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 18.12.2014, №7 від 13.10.2014, № 6 від 13.10.2014.

Відповідачем зазначено, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків сторонами змінено порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу №1601/14-ТЕ-32 від 19.11.2013, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання.