ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2016 року Справа № 911/10/16
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Могил С.К.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. у справі № 911/10/16 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення 2434153,78 грн.,
за участю представників:
Позивача: Сороколіт Є.М., дов. № 14-75 від 21.04.2016р.,
Відповідача: Палькевич Н.С., дов. № 1-184 від 22.12.2015р.
В с т а н о в и в :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз", Відповідач) про стягнення 1527198,17 грн. основного боргу, 522948,20 грн. пені, 53225,67 грн. 3% річних і 330781,74 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-225-РО від 04.01.2013р.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2016р. позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, а саме: стягнуто з ПАТ "Київоблгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 518526,02 грн. пені, 52661,57 грн. 3% річних, 309598,09 грн. інфляційних втрат та суму судового збору. В решті позовних вимог, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. рішення господарського суду Київської області від 29.03.2016р. в частині стягнення з ПАТ "Київоблгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 518526,02 грн. пені, 52661,57 грн. 3% річних, 309598,09 грн. інфляційних втрат і 13211,79 грн. судового збору скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині, рішення господарського суду Київської області від 29.03.2016р. залишено без змін та стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 40163,54 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у поданій ним касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 509, 526, 590, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 42, 45, 33, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у даній справі.
ПАТ "Київоблгаз", у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладених у його касаційній скарзі, просить відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі залишити без змін.
Під час розгляду касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судом касаційної інстанції 27.09.2016р. оголошувалась перерва в судовому засіданні до 11.10.2016р.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас, частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, згідно приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо окремого виду зобов'язань і, зокрема, тих, що виникають з договорів поставки, то відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Сервіси для юристів