Постанова ВГСУ від 11.10.2016 року у справі №910/3324/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/3324/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 18.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016у справі№ 910/3324/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"доПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"провизнання договору недійсним,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаМедведь А.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" (далі - ТОВ "Антекс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") про визнання недійсними кредитного договору № 04-472 від 28.08.2007, укладеного між ТОВ "Антекс" та ПАТ "ПУМБ".

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/3324/16 (суддя Грєхова О.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 (колегія суддів у складі: Пашкіної С.А. - головуючого (доповідач), Чорної Л.В., Кропивної Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/3324/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі № 910/3324/16, ТОВ "Антекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти повністю, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Антекс" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.10.2016 о 10 год. 10 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Антекс", який надійшов до Вищого господарського суду України 11.10.2016, ПАТ "ПУМБ" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.08.2007 між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк") (Банк) та ТОВ "Антекс" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 04-472 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 500 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит у повному обсязі, в порядку та у строки, обумовлені цим Договором (п. 1.1).

У Кредитному договорі сторони визначили, окрім іншого, цільове використання кредиту, умови надання кредиту, порядок надання кредиту, строк кредитування, плату за кредит, права та обов'язки, відповідальність сторін тощо.

У подальшому, до Кредитного договору сторонами укладались додаткові угоди: № 1 від 16.11.2007, № 2 від 03.07.2008, № 3 від 25.02.2009, № 4 від 27.05.2009, № 5 від 25.09.2009, № 6 від 07.12.2009, № 7 від 25.03.2010, № 8 від 15.12.2010, № 9 від 27.05.2011, № 10 від 27.07.2011, № 11 від 29.11.2011, № 12 від 16.05.2012, № 13 від 30.05.2012, № 14 від 05.11.2012, № 15 від 06.11.2012, № 16 від 17.12.2012, № 17 від 15.01.2013, № 18 від 15.02.2013, № 19 від 11.12.2013, № 20 від 19.12.2013, № 21 від 18.02.2014, № 22 від 30.05.2014.

Додатковою угодою № 22 від 30.05.2014 (далі - Додаткова угода № 22) сторони змінили Кредитний договір, зокрема, в частині розміру кредиту (визначивши суму - 871 931,31 євро) (п. 1.1); строк повернення кредиту (до 29.09.2016) (п. 6.1); цільове використання Позичальником кредиту, а саме, сплата за договорами, укладеними з компаніями: Товариством з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Байерсдорф Україна"; Дочірнім підприємством "БІК Україна"; Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі Кларк України"; VIA GmbH; Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат"; Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком", та сплата заборгованості Позичальника за кредитним договором № 02-06К-23 від 18.04.2006, укладеним між ТОВ "Антекс" та Публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" (п.п. 2.1.1, 2.1.2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Антекс" послалося на те, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України Кредитний договір (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 22) не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договори, укладені з компаніями, перерахованими у п. 2.1.1 Кредитного договору (у редакції Додаткової угоди № 22) станом на 30.05.2014 припинили свою дію, а кредит, одержаний у Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", погашено, про що ПАТ "ПУМБ" було відомо на момент укладення Додаткової угоди № 22.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегією суддів касаційної інстанції визнається обґрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що Кредитний договір містить всі необхідні істотні умови (предмет, ціну, порядок надання кредиту, проценти за користування кредитом, графік погашення кредитних платежів, права, обов'язки та відповідальність сторін, строк дії договору тощо), які є необхідними для даного виду договорів.