Постанова ВГСУ від 11.10.2016 року у справі №910/1541/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/1541/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Губенко Н.М., Козир Т.П.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016у справі№ 910/1541/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києвапростягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 105 802 грн. 33 коп. за участю представників: від позивача: Гаркавенко С.В.від відповідача: Дацюк І.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Губенко Н.М., Козир Т.П. у відповідності із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Київенерго" звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва) про стягнення 65969,74 грн. боргу, 19377,28 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1765,06 грн. 3 % річних з простроченої суми та 18690,15 грн. пені.

Позов обґрунтовано тим, що за період листопад 2014 року - квітень 2015 року позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на підставі договору №1210038 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000, однак відповідач належним чином зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 65 969,74 грн.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/1541/16 (суддя: Паламар П.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Посилаючись на норми ст.ст. 622, 625 ЦК України, встановивши доведеність факту поставки теплової енергії відповідачу та факт прострочення її оплати останнім, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Судом відхилено доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку по оплаті спожитої мешканцями належного йому будинку теплової енергії з посиланням на ч.6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Судом вказано, що балансоутримувач як учасник відносин у сфері житлово-комунальних послуг є споживачем одержаної від виробника теплової енергії та виконавцем послуг централізованого опалення та постачання гарячої води для отримувачів зазначених комунальних послуг у будинку, який знаходиться на його балансі.

Також судом звернуто увагу, що відповідно до рішення Київської міської ради №823/1687 від 23.07.2015 відповідач визначений правонаступником усіх прав, обов`язків та майна припиненого шляхом приєднання до нього КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва", яке у спірний період було балансоутримувачем будинку по вул. Кибальчича, 11-В у м. Києві.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що на момент укладення договору №1210038 від 01.11.2000 ПАТ "Київенерго" як виробник здійснювало постачання теплової енергії, а відповідач КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва як виконавець цієї послуги транспортувало цю теплову енергію (надавало вказану комунальну послугу) по внутрішньо-будинковим мережам кінцевим споживачам.

26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 №1198-VII, яким до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внесено зміни, і з 26.04.2014 балансоутримувач, не будучи теплопостачальною організацією, не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не є теплопостачальною організацією, а тому не будучи виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на законодавчому рівні позбавлений права здійснювати будь-які нарахування за теплопостачання.

Крім того, неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками і орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого опалення без наявності відповідної ліцензії, яка у відповідача відсутня.

Апеляційний господарський суд вказав, що відповідно до ч.2 ст. 21, ч. 2 ст.22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ПАТ "Київенерго" як виконавець та виробник комунальної послуги з централізованого опалення зобов`язаний був з 26.04.2014 підготувати та укласти із споживачем договори на надання житлово-комунальних послуг.

Суд апеляційної інстанції також виходив із того, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 335 від 17.06.2013 житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, у тому числі будівля за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-В (куди постачалася теплова енергія за договором), з 02.09.2013 передано на праві господарського відання КП "Керуюча дирекція".

Таким чином, у спірний період балансоутримувачем зазначеного будинку був не відповідач, а відповідно, відповідач не міг отримувати теплову енергію.

Господарський суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позивачем не доведено факту постачання теплової енергії саме відповідачу, підстави для задоволення позову відсутні.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

Не погоджуючись із вказаною постановою, ПАТ "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.526, 527, 607, 651, 653 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У скарзі зазначається, що нарахування за спожиту теплову енергію здійснено за період з 01.11.2014 по 01.04.2015, тобто в період дії спірного договору.