Постанова ВГСУ від 11.09.2014 року у справі №925/662/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 925/662/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.07.2014у справі№ 925/662/14 господарського суду Черкаської області за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" стягнення 267 973,15 грн.за участю представників:позивача: відповідача:не з'явилися не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (надалі - ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз") про стягнення 267 973,15 грн., з яких: 22 614,93 грн. - 3 % річних, 113 074,63 грн. - пеня, 132 283,59 грн. - 7 % штрафу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 (суддя: Швидкий В.А.) частково задоволені позовні вимоги, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 113 074, 63 грн. пені, 132 283,59 грн. 7 % штрафу; у решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 (судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 скасовано частково, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування в частині стягнення штрафу та 3 % річних, просить у цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу та 3 % річних.

Скаржник вважає постанову незаконною з огляду на приписи статей 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України тощо.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.04.2012 між сторонами у справі укладено договір № 57-ТКЕ(Б) на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2012 природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 8 283,402 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів згідно з графіком.

Відповідно до пункту 5.2 цього договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу на дату укладення договору становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати ціна за 1 000 куб. м. природного газу - 3 509,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю та згідно з підписаними сторонами актами прийому - передачі поставив відповідачу за квітень-липень 2012 року природній газ на загальну суму 12 451 550,92 грн. в обсязі 696,322 тис. куб. м.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.2 договору).

Суд апеляційної інстанції також встановив, що оплату поставленого газу здійснено з порушенням строку, визначеного пунктом 6.2 договору.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми прострочення платежу.

З урахуванням встановлених обставин справи, керуючись приписами статей 6, 530, 546, 549, 611, 625, 627 ЦК України, статей 230, 231, 232 ГК України, перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" не погоджується із судовим рішенням лише в частині стягнення штрафу та 3 % річних. При цьому, скаржник стверджує про подвійне стягнення пені та 3 % річних, які на його думку, є пенею; невідповідність визначення розміру штрафу статті 231 ГК України.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.