Постанова ВГСУ від 11.08.2016 року у справі №908/284/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Справа № 908/284/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Дефенс" на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 29.03.2016на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016у справі№ 908/284/16за позовомприватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" доприватного підприємства "Дефенс"прозобов`язання вчинити дії та стягнення 1 103 570,60 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Дейкун Ю.М. - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємства "Дефенс про зобов`язання здійснити поставку товару та стягнення 1 103 570,60 грн штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року у справі № 908/284/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано приватне підприємство "Дефенс" здійснити на користь приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" поставку товару за договором поставки № 606 КЗ від 05.03.2015 року на узгоджених у додатках до договору умовах (окрім строків поставки), а саме: ячменю 3 класу у кількості 121,98 тони на узгоджених в додатку № 9 від 23.10.2015 року до договору умовах, ячменю у кількості 169,06 тони на узгоджених в додатку № 10 від 29.10.2015 року до договору умовах, кукурудзи 3 класу у кількості 200 тон на узгоджених в додатку № 11 від 29.10.2015 року до договору умовах. Стягнуто з приватного підприємства "Дефенс" на користь приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" неустойку за порушення строків поставки товару в сумі 1 103 570,60 грн та 17 931,56 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2015 року між ПАТ "АПК-Інвест" (покупець) та ПП "Дефенс" (постачальник) укладений договір поставки № 606 К3, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку, на умовах і в строки, передбачені даним договором поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити сою, зернові, а також дозволені до застосування і зареєстровані в Україні компоненти для комбікормів, що іменуються в подальшому товар в кількості, за якістю та цінами, зазначеними у відповідних додатках до договору - Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник зобов`язується поставити товар за даним договором у строк, визначений у відповідності до специфікації.

Згідно з п. 4.1.1 договору, постачальник зобов`язується передати покупцю товар, в строки, обумовлені у даному договорі та зазначені у відповідних специфікаціях.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від суми не поставленого товару за відповідною специфікацією за кожен день прострочення поставки.

На виконання умов договору, відповідач та на підставі укладених між сторонами додатків-специфікацій, зобов`язався поставити наступний товар: - за додатком № 9 від 23.10.2015 року - ячмінь 3 класу у кількості 300 тон за ціною 3 250 грн за тону на загальну суму 975 000 грн без ПДВ у строк до 29.10.2015 року; - за додатком № 10 від 29.10.2015 року - ячмінь у кількості 200 тон за ціною 3 400 грн за тону, на загальну суму 680 000 грн без ПДВ у строк до 03.11.2015 року; - за додатком № 11 від 29.10.2015 року - кукурудзу 3 класу у кількості 200 тон за ціною 3 150 грн за тону, на загальну суму 630 000 грн без ПДВ у строк до 03.11.2015 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач здійснив поставку товару за додатком № 9 до договору поставивши ячмінь 3 класу у кількості 178,02 тони на суму 578 565 грн без ПДВ згідно видаткових накладних № № РН-0000387 від 04.11.2015 року, РН-0000393 від 11.11.2015 року, РН-0000394 від 12.11.2015 року, РН-0000395 від 14.11.2015 року, за додатком № 10 до договору постави ячмінь у кількості 30,940 тони на суму 105 196 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000379 від 30.10.2015 року, а позивач частково сплатив вартість товару поставленого по додаткам № 9 та № 10 до договору на суму 131 975,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.11.2015 року № 17738.

Отже, відповідач не здійснив поставку товару в узгоджені сторонами договору строки та обсязі, а саме недопоставив за додатком № 9 до договору - ячмінь 3 класу у кількості 121,98 тони на суму 396 435 грн без ПДВ, за додатком № 10 до договору - ячмінь у кількості 169,06 тони на суму 574 804 грн без ПДВ, за додатком № 11 до договору - кукурудзу 3 класу у кількості 200 тон на суму 630 000 грн без ПДВ.

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог ПАТ "АПК-Інвест" посилалось, на те що постачальник не здійснив поставку товару в повному обсязі, що є підставою для нарахування позивачем штрафу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. ст.ст. 662, 663, 669 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у строк визначений договором. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ст. 610 ЦК України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п. 5 ст. 692 ЦК України встановлено, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

В силу положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо поставки товару у визначеному обсязі та строки не виконав.