ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2015 року Справа № 914/4064/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідача),суддів:Васищака І.М., Кузьменка М.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька паливна компанія Бізнес"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 рокуу справі№ 914/4064/14 Господарського суду Львівської області за позовомЗаступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод"до1. Закритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Альфа", 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька паливна компанія Бізнес",провизнання недійсним договоруза участю представників сторін:
позивача 1: Сєчко А.В. ,
позивача 2: Фурик А.Я.,
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: не з'явився,
третьої особи: Степанюк Н.Л.,
прокуратури: Збарих С.М.,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" з позовом до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Альфа", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька паливна компанія Бізнес", про визнання недійсним договору від 07.04.2009 купівлі-продажу нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.01.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 07.04.2009 купівлі-продажу нежитлових будівель: операторської (літ. Б-1) загальною площею 18,7 кв.м; насосної (літ. В-1) -5,4 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який укладений між ЗАТ "Акціонерна компанія "Альфа" та ФОП ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бурило В.В.
Не погоджуючись з постановою Львівського господарського суду від 20.04.2015, третя особа у справі ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес"звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Львівським державним локомотиворемонтним заводом, правонаступником якого є ПАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" та ЗАТ "АК "Альфа" було укладено договір від 29.04.1999 про сумісну діяльність, відповідно до умов якого сторони домовилися сумісно діяти для досягнення мети щодо будівництва та експлуатації автозаправного комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору частки сторін за даним договором складають: ЗАТ "АК "Альфа" - 95%, Львівський державний локомотиворемонтний завод - 5%, крім того, гроші та майнові внески сторін, а також, майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності, складає їх спільну часткову власність.
На частині земельної ділянки на АДРЕСА_1 збудовано операторську (літ. Б-1), загальною площею 18, 7 кв.м. та насосну (літ. В-1), загальною площею 5, 4 кв.м.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2008 у справі №2/28, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008, було визнано право власності на спірні приміщення за ЗАТ "АК "Альфа".
На підставі вказаного рішення ЗАТ "АК "Альфа" було зареєстровано право власності на вказані нежитлові приміщення.
В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008 рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2008 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд.
Після нового розгляду, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2010, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 у справі № 11/19 (2/28), в позові ЗАТ "АК "Альфа" про визнання права власності на автозаправну станцію відмовлено повністю.
Разом з тим, за час розгляду зазначеної справи відбулося відчуження спірного майна. Так, 07.04.2009 між ЗАТ "АК "Альфа" та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу нежитлових будівель, а саме: операторської (літ. Б-1), загальною площею 18, 7 кв.м., та насосної (літ. В-1), загальною площею 5, 4 кв.м.
Звертаючись з даним позовом до суду, Заступник прокурора Львівської області вважав, що укладений договір купівлі-продажу спірного майна від 07.04.2009 слід визнати недійсним, оскільки під час його укладення ЗАТ "АК "Альфа" не було власником цього майна, а відтак в нього не було правових підстав для відчуження вказаного майна.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги заступника прокурора Львівської області та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 07.04.2009 , місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив , що оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про те, що на час укладення оспорюваного договору ЗАТ "АК "Альфа" було належним власником майна, тобто підтверджували правомірність укладення ЗАТ "АК "Альфа" та ФОП ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нежитлових будівель, спірний договір було укладено з порушенням вимог ст.203 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.
Як визначено в ч. 1 ст. 317 ЦК України право розпоряджатися майном, належить власнику даного майна.
Згідно частин 1, 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Сервіси для юристів