ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2015 року Справа № 911/3648/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР"на рішеннявід 29.01.2015господарського суду Київської області та на постанову від 27.05.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/3648/14 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"доПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаМіністерства енергетики та вугільної промисловості України за участю прокуратура Київської області
простягнення 144 902 508,80 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаГорячих Я.О. (дов. від від 31.03.2015 № 46); відповідачаВарданян А.А. (дов. від 05.01.2015 № 03);третьої особине з'явились;прокуратуриТесленко А.Ю. - посвідчнення № 027973 від 04.08.2014;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.08.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Дунаєвської Н.Г.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" (надалі - ПАТ "ВБР") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") про стягнення заборгованості у сумі 156125041,78 грн., з яких: 130083121,99 грн. заборгованість по кредиту, 24511321,66 грн. заборгованість по процентам та 1530598,13 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.142395.014 від 18.07.2013 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову за вих. № 10216 від 28.10.2014).
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/3648/14 (колегія суддів: Кошик А.Ю. - головуючий, судді - Заєць Д.Г., Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (колегія суддів: Майданевич А.Г. - головуючий, судді - Федорчук Р.В., Лобань О.І.), у задовленні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "ВБР" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки надано невірну правову оцінку правовідносинам сторін та невірно застосовані положення ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що призвело до порушення вимог ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 218, Господарського кодексу України, ст. 34 ГПК України та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.
Відповідч не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 18.07.2013 між ПАТ "ВБР" (Банк) та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (Позичальник) укладений Кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.142395.014, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах визначених цим Договором грошові кошти - кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості у сумі 150000000,00 грн. Грошові кошти в рамках Кредитної лінії можуть бути надані Банком у гривнях та доларах США; термін користування Кредитом до 17.07.2014; процентна ставка за користування кредитом - 18,3 % річних за кредитом у гривні; 11,3 % річних за кредитом у доларах США (п.п. 1.1. - 1.1.3. Кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору, Кредит надається на наступні цілі: придбання матеріалів, сировини, устаткування, оплата виконаних робіт і послуг, кредиторської заборгованості, виплата заробітної плати, оплата податків та інших обов'язкових платежів, рефінансування кредитної заборгованості.
Згідно з пунктом 2.4. Кредитного договору, період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 6.1.). Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 2.7. Кредитного договору).
В пункті 6.2. Кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом згідно п.п. 1.1.2., 4.2.2. Банк нараховує Позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена п. 1.1.3. цього Договору, від суми кредитної заборгованості за кожний день прострочення. За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк має право нараховувати Позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.4. Кредитного договору).
Банком на виконання умов договору надано Позичальнику кредитні кошти, проте Позичальником допущено порушення умов договору, і зокрема, пункту 2.4. Кредитного договору, у зв'язку з чим Банком на адресу Позичальника (відповідача) направлено повідомлення за вих. 05/556 від 08.04.2014 про наявність простроченої заборгованості станом на 07.04.2014 з вимогою сплатити в строк до 17.04.2014 прострочену заборгованість за Кредитним договором в сумі 2049893,19 грн.
04.06.2014 Банком направлено відповідачу претензію за вих. Р.02/2806 з вимогою сплати заборгованості, яка станом на 04.06.2014 складала 136366051,59 грн., в тому числі поточна заборгованість за кредитом 130083121,99 грн., заборгованість за процентами 2248 269,96 грн., прострочена заборгованість за процентами 3946264,10 грн., пеня 88 395,54 грн. Зазначена претензія залишена без відповіді та виконання.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань у ст роки встановлені договором, банк звернувся з позовом до суду та просив стягнути з відповідача станом на 11.08.2014 заборгованість у сумі 156125041,78 грн., з яких 130083121,99 грн. заборгованість по кредиту, 24511321,66 грн. заборгованість по процентам та 1530598,13 грн. пені.
Приймаючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не виконання відповідачем договірних зобов'язань зумовлено настанням форс-мажорних обставин, оскільки події, що мали місце на території Автономної Республіки Крим та м. Сімферополі (окупація даної території сусідньою державною), унеможливили ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за Кредитним договором.
При цьому, факт окупації території Автономної Республіки Крим, підтверджено Законом України "Про забезпечення прави і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тобто є загальновідомим фактом і свідчить про наявність виключних обставин, за яких на відповідній території унеможливлюється дотримання Законів України.
Так, прострочення виконання умов Кредитного договору розпочалось у квітні 2014 року і строк виконання зобов'язань визначено до 17.07.2014, тобто, як строк сплати простроченої частини зобов'язань, так і строк виконання умов Кредитного договору припадали на період дії обставин непереборної сили.
Настання форс-мажорних обставин підтверджено Сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, яким засвідчено, що події на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь є обставинами непереборної сили, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити не можливо.
Відповідно до частини 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому в пункті 1 частини 1 ст. 263 Цивільного кодексу України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Сервіси для юристів