Постанова ВГСУ від 11.06.2014 року у справі №904/7744/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 904/7744/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2014у справі№ 904/7744/13господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня Комбікормовий Завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія"простягнення 229 072,00 грн.за участю представників сторін:

позивача: Лебідь О.В., дов. від 06.06.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 у справі №904/7744/13 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді - Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 у справі № 904/7744/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Перше Травня комбікормовий завод" (Покупець) та ТОВ "Дніпроолія" (Продавець) 23.08.2012 укладений договір купівлі-продажу № 230812, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити і передати у власність (повне господарське відання) Покупцю "Олія соняшникова" (товар), а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Ціна на товар розуміється на базисних умовах поставки, визначених цим договором, на кожну партію товару і визначається сторонами в додатках до даного договору, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.1 договору). Загальна сума договору визначається як загальна сума всіх партій товару визначених в додатках до договору (п. 2.2 договору).

Поставка товару здійснюється партіями. Умови поставки товару, а також строки поставки обумовлюються сторонами в додатках до даного договору, що є невід'ємними частинами цього договору. Під партією товару розуміється кількість товару визначеного в додатках до даного договору (п. 3.1 Договору).

Пунктом 11.2 договору визначено, що договір діє з момента підписання до 31.12.2012, а в частині взаєморозрахунків - до їх остаточного завершення.

23.08.2012 між сторонами укладено додаток № 1 до зазначеного договору, яким встановлено, що Продавець зобов'язується здійснити поставку товару у кількості 26 тон +/- 10% до 25.08.2012 включно. Загальна вартість товару по даному додатку складає 270 400,00 грн., в тому числі ПДВ 45 066,66 грн. Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом двох банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії Товару визначеної в Специфікації або з дати поставки Товару.

Суди зазначили, що на виконання умов договору, Покупцем перераховано на поточний рахунок Продавця попередню оплату вартості товару в сумі 270 400,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.08.2012.

Продавець, в свою чергу, 24.08.2012 здійснив поставку Покупцеві товару в кількості 25,76 т. на загальну суму 267 904,00 грн., про що свідчить видаткова накладна від 24.08.2012 № 206, в якій зроблено посилання на договір від 23.08.2012.

В подальшому позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача ще 490000,00 грн. за поставку товару (24.10.2012 - в сумі 245 000,00 грн. та 02.11.2012 - в сумі 245 000,00 грн.).

Як встановили попередні судові інстанції, 25.10.2012 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар в кількості 26,88 т. на суму 263 424,00 грн., про що свідчить видаткова накладна від 25.10.2012 № 340.

Тобто, позивачем всього перераховано відповідачу 760 400,00 грн., а відповідачем, в свою чергу, поставлено товар на суму лише 531 328,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 02.09.2013 № 199, в якому у відповідності до ст. 1212 ЦК України вимагав повернути безпідставно отриманні кошти в сумі 229 072,00 грн. (різниця коштів між перерахованими на рахунок відповідача та коштами, на суму яких поставлено останнім товар), однак відповідач залишив вимогу позивача без належного реагування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як зазначають суди попередніх інстанцій, позивач пояснив, що спірна сума - 229 072,00 грн. перерахована ним поза договором і підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки на вказану суму сторонами додатків до договору від 23.08.2012 № 230812 не укладалось, тобто умови поставки товару на цю суму не узгоджувались.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст. 1212 ЦК України та дійшов висновку, що спірна сума була перерахована позивачем поза договором поставки від 23.08.2012 № 230812, оскільки сторонами умови поставки на спірну суму не узгоджувалися. Також, суди зауважили, що строк дії договору поставки сплинув, а тому у позивача наявні підстави для вимоги щодо повернення вищезазначених коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.

Втім, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.